Як я зустріла свого чоловіка по дорозі до Львова

Знаєте, часто кажуть, що в нашому житті нічого ніколи не відбувається просто так. В долі завжди є свої плани на нас.

Я шукала автомобіль, яким могла б поїхати до Львова. Бо їхати потрібно, а в автобус чи потяг не хотілося лізти. Тим більше в той час і в той день ні того, ні іншого не було.

Як тільки я знайшла собі попутників в спеціальному додатку, де можна знайти авто, то одразу лягла спати, а зранку вже з подругою прийшла на місце зустрічі.

Ми приїхали, а на місці вже виявилося, що я буду подорожувати з хлопцями, що відрізнялися міцними спортивними статурами, якось лякали вони мене. Ми з подругою злякалися, проте їхати все-таки було потрібно. Подруга записала номера та марку й тихенько сфотографувала авто. Так, про всяк випадок.

Знаєте, з самого початку хлопці здалися мені трохи грубими ти не вихованими, бо ж одразу сказали, що мені вартувало б мовчати й спати всю дорогу або ж розважати їх розмовами. Я вирішила поговорити. А чому ні? Так хоча б буду знати точно, що нікуди мене не вивезуть, якщо ви розумієте, про що я.

Хлопцю, що був за кермом, Олегом його звуть, я одразу сподобалася. Як? Як я це зрозуміла? Тому, що він мало не одразу попросив в мене номер телефону. А я що? А я погодилася та дала номер. Чому б і ні?

Коли я приїхала до Львова, то близько тижня Олег мені написував та просив зустрітися, погуляти в парку, посидіти в кафе. Я весь цей тиждень відмовлялася, але все таки вирішила, що втрачати мені нічого, тому нічого ж не станеться, якщо я піду з ним на побачення.

Потім якось він сказав, що не вистачає жіночої руки йому в квартирі, бо ж живе з іншими хлопцями. А я вирішила допомогти. І так допомогла з побутом, що тепер стала його дружиною, через місяць зустрічань. Зараз ми прекрасна сім’я, щасливі, закохані та вже маємо маленьку донечку, яку Олег просто обожнює.

Оцініть статтю
ZigZag
Як я зустріла свого чоловіка по дорозі до Львова