Одного разу я поверталася ввечері з роботи додому. Ішла і думала, що треба ще щось готувати собі на вечерю. Для цього ще потрібно було зайти до магазину і купити деякі продукти. Мені не хотілося цього робити, бо була я дуже втомлена й виснажена після робочого дня. Тому по дорозі додому я вирішила зайти до кафе.
Замовила собі картоплю по-селянски та смажену рибку. Звичайно ж, на смак вони були не такі, як я готую вдома. Та що поробиш? Вдома ж потрібно було готувати. А мені хотілося прийти і просто відпочити.
Повечеряла я і дістала гаманець, щоб розплатитися. Однак виявилося, що у мене була лише ціла тисячна купюра та багато копійок по 10 та 5 грн. Мій рахунок за вечерю складав 96 грн. Щоб не міняти 1000 грн, я вирішила розплатитися копійками. Поклала їх на стіл та пішла.
Да біля вхідних дверей мене схопила за руку офіціантка.
– Ви що? Знущаєтеся наді мною? – запитала вона.
– Чому це? Я ж розплатилася…
– Ага… Копійками?
– А це хіба не гроші? По-моєму, я заплатила за свою вечерю.
Але офіціантка не могла вгамуватися. Вона почала кричати, що я стояла під церквою, аби назбирати цих копійок. Усі інші відвідувачі кафе із здивуванням дивилися на нас.
До нас потім підійшов адміністратор. Він вибачився за грубе ставлення офіціантки до мене. А дівчині сказав:
– З вами розплатилися. Яка різниця: копійками чи купюрами?
– Всі чайові хоч дають! – ображено промовила офіціантка.
– А це вже мені вирішувати, чи хочу я залишати чайові, чи ні. Особливо за таке ставлення! – відповіла я.
Мені була неприємною ця ситуація. Я не очікувала, що через гроші мене осоромлять на очах у відвідувачів кафе! А у вас були такі випадки через мілкі гроші?
