Пам’ятаю, коли я ще була дуже маленькою, то до нас часто приходили родичі. Але це були дитячі спогади з часів, коли мені було ще три або чотири роки. У дитячій підсвідомості вони дуже нечіткі та мало зрозумілі. Лише окремі моменти.
Коли мені вже було років шість або навіть більше, я знала, що в нас з мамою нікого немає: ми лише одні. Я та вона.
До нас ніхто не приходив на свята, ніхто не телефонував та не питав, як наші справи. Ми також не ходили в гості. Я не знала своїх дідусів та бабусь, двоюрідних братів і сестер. тоді я не розуміла, але коли підросла, для мене це було якось дивно.
Коли намагалася щось дізнатися в мами, то вона мені не відповідала або різко змінювала тему на щось інше. Я змирилася, що це буде таємниця. яку не можна чіпати.
Одразу після школи я вступила до університету. На другому курсі навчання мені раптово стало погано, і я втратила свідомість. Прокинулися я вже у лікарні. Трохи згодом до моєї палати зайшов літній лікар. Він уважно придивлявся до мого обличчя та щось читав в картці. Потім він до мене підійшов та перепитав моє прізвище. Я йому його називала, й він почав звіряти з тим, що було написано на папері.
Я чекала, що він почне питати про моє самопочуття та тому подібне, але він почав питати, де я живу, й чи не звати мою маму Марина.
– Так, – сказала я починаючи щось підозрювати.
Тут він швидко вийшов з палати й більше до мене не повертався. А мені призначили іншого лікаря. Я розповіла про цей дивний випадок мамі, й вона одразу почала плакати.
Ввечері вона мені розповіла, що коли я була маленькою, то ми часто з нею ходили в гості до брата мого тата, який став калікою ще до мого народження. Одного разу так сталося, що я пригостила свого двоюрідного братика арахісом, який мама купила мені у магазині. Хто ж знав що в нього була нього алергія. Хлопчик не доїхав навіть до лікарні. З того часу родичі перестали спілкуватися. Мама сказала, що вони звинуватили в усьому мене. Я просто шокована. Як можна звинуватити маленьку дитину в випадковості й назвати це підлістю?
А той лікар, це й був брат мого тата. Він відмовився мене лікувати та більше я його не бачила.
