Як ми знайшли дитячий візочок під деревом у садку!

Ця ніч була неспокійною, а все через те, що о 4 ранку мене розбудив чоловік.

– Оленко, швидше… Нумо, прокидайся! Нам потрібно якось це вирішити!

– Що нам потрібно вирішувати посеред ночі?

– Я у туалет вийшов, дивлюсь біля дерева щось дивне, підходжу, а це дитячий візочок посеред нашого садка! Та ще й з дитиною! Ходив навколо, думав, що батьки десь поруч, але ніде нікого немає.

– І як же він опинився сам у нашому садку?

– Та звідки мені знати, немає у нас часу про це думати, потрібно щось робити, або ще та маля від холоду чи голоду….

Ми були на дачі, тому я швиденько накинула стару куртку на плечі й вийшла за чоловіком на вулицю. Ми підійшли до старої яблуні, що біля воріт, і там дійсно стояла коляска, досить нова, а у ній тихо сопів малюк.

Поруч з візочком стояв пакетик, я відразу його помітила. Знизу нього лежали памперси та дитяча суміш на пару днів мало б вистачити, а зверху бирка з пологового будинку, де була лише дата народження малюка, прізвище мами зрізано. Стало зрозуміло, що мами ми тут не знайдемо, хтось навмисно залишив малюка тут, щоб ми або наші сусіди забрали його.

Ми з чоловіком зателефонували у поліцію. Черговий спочатку не хотів нам вірити, але потім таки погодився відправити машину, але пізніше, бо вільних зараз немає. Також ми у нього запитали дозволу забрати немовля у хату і погодувати його, бо ж незрозуміло, коли хтось приїде. Він сказав, що ми можемо робити все, що потрібно для життя немовля.

Вдома з чоловіком ми відразу прийнялися міняти підгузки, було зрозуміла, що це дівчинка. Поки ми її переодягали, вона відчувала дотики теплих рук і прокинулась, навіть посміхалася нам. Далі ми її нагодували, сиділи з нею, порахувавши, що сьогодні їй рівно місяць.

Наступні кілька годин нас розпитували поліціянти про те, що сталось, і що ми бачили, а потім маленьку красиву дівчинку забрали. Після цього ми з чоловіком спали до обіду, і нам двом здавалось, що це сон. Та дівчинка не виходила з моєї голови, тому я відправилась до чергового, щоб дізнатися, чи все з нею добре.

enotznaet.ru

Він направив мене до органів опіки. Ті довгий час не хотіли мені нічого розповідати, але я була наполеглива, тим паче сами ми знайшли дівчинку, тому й мали право дізнатися, як склалось її життя.

Одна з працівниць таки зглянулась наді мною.

– З нею все добре, вона здорова, тому ми вже знайшли їй сім’ю, і на днях вони її мають забрати.

– А де ж її біологічна мама?

– Її ми теж знайшли, вона написала відмову від доньки. Вона не українка, народила рано, до заміжжя, батьки сказали позбутися їй дитини, от вона і вирішила таким способом це зробити.

Після цього я щасливо поверталась додому з радісними новинами для чоловіка про те, що дівчинка знайшла собі сім’ю, де її любитимуть, і вона буде бажаною.

Оцініть статтю
ZigZag
Як ми знайшли дитячий візочок під деревом у садку!