Як не намагалася я їй пояснити свою точку зору, вона нічого не хотіла слухати, адже я посміла сказати правду її любому синочку, який до старості буде сидіти в неї на шиї

Всі мої подруги завжди мріяли поїхати та побачити Париж. А ось моя мрія завжди була покататися по каналах Венеції, почути той неповторний спів та взяти участь у щорічному карнавалі. І це була не просто мрія. Я просто марила цим містом. З шістнадцяти років я почала збирати гроші для того, щоб втілити мрію в життя.

Цілими днями зранку до вечора я сиджу в офісі та займаюся паперовою роботою. Ввечері вдома сиджу над написанням текстів для різних сайтів. Ще кілька років тому я поселилася у квартирі зі старенькою жінкою, яку власні діти не захотіли доглядати та покинули. Вона завжди переживала через це й інколи плакала. До мене вона ставилася наче до рідної та намагалася, як могла, покращити моє життя. Тільки завдяки їй могла смачненького ввечері поїсти. Живу з нею вже понад чотири роки, їхати від неї я не планую, та й взагалі не розумію, для чого мешкати самій, якщо є така приємна компанія. Вона в всьому мене підтримує наче рідна мама, а в останні два роки навіть понизили квартирну плату до комунальних послуг, щоб я могла поїхати до Венеції.

Мої батьки мешкають у квартирі разом зі старшим братом, його дружиною та їхніми двома дітьми. Брат в мене, м’яко кажучи, іноді любить добре погуляти. Все своє подружнє життя вони з дружиною збирають гроші для того, щоб купити власне житло. Але кожного разу коли брат йде в загул, то від цих грошей нічого не залишається, й вони починають все з початку. Мама ж в усьому звинувачує дружину брата, але я вважаю, що це неправильно, адже вона працює на двох роботах та ще й займається дітьми. Брат час від часу ходить на якісь підробітки, але все одно для мами він найкращий. Вона просто не хоче бачити, що він не планує чогось досягти у житті. Останніх кілька років в їхній родині була ідилія: брат припинив пити, тому вони змогли зібрати доволі велику суму, як мені говорила мама.

– Їм не вистачає всього лише трішки, й нарешті вони зможуть купити власну квартиру, хай не велику, але вони переїдуть від нас з батьком.

Я навіть не могла уявити, як вони всі там мешкають, якщо вже мама захотіла, щоб вони переїхали. Що ж говорити про брата та його дружину, адже характер моєї мами зовсім не солодкий.

Інколи під час нашої наших телефонних розмов мама запитувала з деякою насмішкою:

– А що там твоя Венеція? Ще не заспокоїлася з тими дурницями.

Мені було прикро, що вона не вірить у мою мрію. Але я завжди відповідала, що ще трішки, і я відправлю їй фото з гондольєри. Під час останнього спілкування я навіть назвала мамі точну суму. Ну, як то кажуть, краще б притримала свого язика за зубами.

З самого ранку мене розбудила господарка квартири та сказала, що до мене прийшли гості. Я здивувалася, адже до мене ніколи ніхто не приходить. Та й було не зручно приводити чужих людей до квартири старенької бабусі. В коридорі я побачила, що це мій брат та його дружина. Ми пішли на кухню та почали пити чай. Але дуже скоро я зрозуміла, що вони прийшли зовсім не за чаєм. Справи перейшла на гроші.

– Мама казала, що ти збираєш гроші на поїздку в Венецію. Ось я й подумав, що ти могла б нам ненадовго їх позичити, й ми купили б власне помешкання.

Ця розмова була для мене незручною, адже відмовляти брату я не хотіла, тому що нас завжди вчили, що родина – це головне. Але, з іншого боку, всі вони знали, як я тяжко працюю для того, щоб поїхати до Венеції.

Я сказала, що він вже кілька разів міг купити квартиру, якби час від часу не починав пити та знайшов нормальну роботу, а не підробітки, заради яких він витрачає своє життя. Він дуже сильно образився та грюкнув дверима, коли виходив. Через кілька годин зателефонувала мама та незадоволено сказала, що я зовсім не люблю свою родину і зійшла з розуму з тією Венецією. Як не намагалася я їй пояснити свою точку зору, вона нічого не хотіла слухати, адже я посміла сказати правду її любому синочку, який до старості буде сидіти в неї на шиї.

Через тиждень наче для того, щоб похизуватися, мій брат скинув мені фотографію з документами на квартиру. Виявилося, що мама вирішила переписати на нього все майно. А я вчора не витримала й скинула фото з Венеції. Тепер трошки про це шкодую, адже це ще більше нас посварить.