Моя дружина після народження нашого сина почала часто затримуватись з подругами — все наше життя відчутно почало змінюватись. Сусідка постійно намагалася натякнути на те, що моя дружина завела коханця. Здається, всі про це знали, окрім мене. Однак, я відмовлявся вірити, оскільки думав, що у нас сім’я і що поява дитини нічого не міняє. Але виявляється все навпаки.
Мої батьки (точніше бабуся, яка була мені за батьків) мене виховували в старих традиціях, і я, звичайно, почав вважати, що жінки не схильні до зради. Часто чув про зради зятів, дядьків, дідусів, однак жодного разу про жіночі походеньки не чув.
Я народився в сім’ї батьків, яким було вже по 30 років. Вони в той час вже досхочу відчули доросле життя. Робота, виїзди за кордон були для них звичайною справою, тому, зазвичай, мене віддавали на опіку бабусі з дідусем. Мої батьки не мали бажання виховувати мене, добре що їсти що було завжди. Тому вже у дорослому віці твердо вирішив, що у мене буде все по-іншому.
Після школи вирішив вступити до будівельного училища, де працювала секретаркою моя майбутня дружина. Весілля зіграли на славу і почали спільне життя. Вже за рік у нас народилася донька, а потім і довгоочікуваний син.
Звісно, я допомагав дружині у догляду за дітьми, однак з’явилась чудова вакансія в одній будівельній фірмі, й мені довелось багато часу витрачати на нову посаду. Дружина майже не працювала, виходила на якійсь заробітки, і грошей приносила небагато. А мені як чоловіку потрібно було докладати максимум зусиль на утримання родини.
Через брак часу я і не помітив, як дружина постійно сидить вдома, а якщо кудись піде, то постійно затримується: у подруг, у спортзалі, у торговому центрі. І наші відносини охололи. Чому я не помічав? Не ясно.
Моя сусідка постійно намагалась переконати, що у неї є коханець, який приходить, поки мене і дітей немає вдома.
Тільки ж я не вірив! Хіба таке може трапитись зі мною? Не зважав на сусідські балачки, адже вірив у кохання і шлюбні обітниці. Але я помилявся. Врешті решт вона сама в усьому зізналась. Заради дітей я б ще подумав, чи варто рятувати шлюб, але не зміг таки пробачити і подав на розлучення.
Після вирішив повністю поринути в роботу. Справи у будівельній фірмі йшли добре, і появилась навіть нагода відкрити свою власну. Накопичені кошти інвестував у компанію і отримав деякі прибутки. Все вдалося! Доволі швидко справи пішли вгору.
Рівень мого життя і моїх дітей став кращим!
Все йшло чудово, я дотримав обіцянку перед собою, що моїх дітей чекає краще, забезпечене, майбутнє. Однак, це лише на перший погляд. Одного разу я випадково підслухав розмову своєї дочки з подругою. Вона їй сказала:
— Ти ж біднячка! Косметика, парфуми, одяг — все дешеве, навіть айфона нема. Як це з тобою дружити?
Піт пішов градом! У думках: а що буде далі? Я вирішив, що потрібно дочку відвести на роботу, щоб показати, як її тато заробляє на життя. Найняв її асистенткою на фірму, щоб виконувала легкі доручення: віднести папери, приготувати каву, слідкувати за графіками робочих і т.д. Сподівався, що вона зрозуміє, що гроші заробляти не так вже й просто. Байдуже, що її лише 15, головне, вчасно реагувати на таку поведінку.
І вдалось. За дочкою і син пішов допомагати робочим. Синові показав, що і як працює, і як це — заробляти власні кошти. Тут я вирішив, що в жодному разі не повинен потакати своїм дітям і дарувати їм квартири, машини, будинки. Нехай вчаться заробляти самі на свої мрії і потреби. Шкода, що я вже придбав декілька квартир для них, але це поки залишу в таємниці. Подивлюсь що з них буде.
Життя — штука непередбачувана, тому про всяк випадок нехай буде. Поки вони відкриють свої власні справи, здам квартири в оренду і трохи накопичу кошти.
Позаочі мене називають батько-одинак з двома розбещеними дітьми. Однак, це лише мотивувало мене. У мене не було жодної підтримки чи опори, як чоловік вважаю, що впорався на ура і гідно виховав своїх дітей.
