Ми з чоловіком вже декілька років їздимо працювати за кордон. Ми з ним порахували, що так для нас значно вигідніше. Спочатку поїхали, щоб зібрати грошей для навчання нашого сина, а потім якось воно затягнулося, й ми вирішили, що краще працювати там. Син вже дорослий, може, й сам про себе потурбуватися. Ми йому постійно висилали гроші, а останній рік він сказав, що вже працює сам, і йому не потрібно допомагати. Чоловік кілька днів ходив такий гордий за сина й усім показував повідомлення.
Однак на Батьківщині ще залишалася моя мама. Їй ми допомагали також. Гроші я відправляла на картку моєї сестри. Не так вже й багато, але для старенької на ліки, комунальні та щось смачне цілком повинно було вистачити. Знала б я, куди насправді йдуть ті гроші.
Коли ми після трьох років повернулися додому, то було дуже незвично. Наче й не на Батьківщині. Поїхали до мами. Я почала питати про її здоров’я, про життя, що нового. Ми довго говорили. Але тут зайшла мова про гроші. Мама почала жалітися на те, що в неї мала пенсія й не вистачає грошей на ті ліки, які їй виписав лікар. Я не розуміла, про що вона говорить. «Як не вистачало. Я ж кожного місяця відправляла гроші Олені на картку, щоб вона передавала тобі,» – сказала я. А в момент коли я вимовляла ці слова, то все стало зрозумілим. «Це ж треба було посміти красти гроші у власної хворої матері,» – подумала я. «Які гроші?» – почала допитуватися мама. Що було робити. Мені геть не хотілося хвилювати маму та казати їй, що власна дочка її обманювала та забирала гроші собі. «Та ніякі, я щось переплутала,» – відповіла я й швидко перевела розмову на іншу тему.
«Ось звідки всі ті поїздки на море, всі ті фото з ресторанів та новий одяг кожного тижня,» – думала я, коли їхала у гості до сестри. Мої відвідини геть не були родинними. Ми сильно посварилися. Я наказала їй віддати всі гроші мені. Відтепер навіть не знаю, кому можна довіряти, якщо рідна сестра так підло обманювала мене та свою маму.
