Вони народилися майже в один день. Точно це нікому невідомо, проте Рижик з’явився у Вані в день його хрещення, тому батьки відразу вирішили, що пес буде захисником хлопця. Собака та хлопчик росли разом та пізнавали світ. Та одного разу сталася бiдa…
Рижика в день хрещення Вані приніс якийсь із сусідів. Навіть батьки Вані вже точно не пам’ятали хто то був, а оскільки «дарувальник» був не в дуже тверезому стані. Але батьки змушені були прийняти подарунок, хоча й не дуже хотіли заводити собаку.
Спочатку батьки Вані думали посадити Рижика на цеп, навіть будку йому поставили біля будинку, але пес категорично не хотів цього. Вони зробили декілька спроб, але Рижик весь час знаходив способи, як вирватися, і вже через декілька годин кожного разу бігав по подвір’ю.
Рижик ріс швидко, не відставав і Ваня. Як тільки хлопчик почав ходити й проводити більше часу на вулиці, вони з Рижиком стали справжніми друзями. Ваня не міг і кроку ступити без пса, а собака був прив’язаний до хлопця. Дійшло до того, що Ваня почав наполягати, що хоче спати з Рижиком, але тут батьки були категоричні – ніяких собак у хаті.
Одного разу, коли хлопцю було вже п’ять років, навесні сталася біда. Якраз був день народження тата Вані, приїхало багато рідні. Оскільки така кількість незнайомих людей могла налякати великого пса, його закрили в сараї.
Звичайно, маленькому Вані було цього не зрозуміти, та й до дня народження мами йому ще не було ніякого діла, багатьох родичів він і сам не знав, і взагалі, він планував у цей день піти зі своїм вірним другом до лісу! Але на бажання Вані ніхто не зважив. У тата був ювілей і треба було добре підготуватися. Дорослі й без нього мали забагато клопоту.
Й ось хлопець, ображений таким ставленням, вирішив сам пішов до лісу. Звичайно, батьки помітили це не відразу, оскільки були зайняті гостями та приготуваннями до свята. Лише під вечір батьки помітили, що сина ніде немає.
Почалися пошуки, та ніхто з сусідів не міг сказати, куди подівся хлопець. Нарешті один рибалка сказав, що бачив, як Ваня направлявся до лісу. Усе село почало пошуки хлопчика. Та й наступного дня нікого не знайшли. Тоді хтось із сусідів запропонував випустити Рижика, про якого вже всі й забули, може, вірний пес зможе знайти хлопця.
Рижик, як тільки його випустили, рвонувся до лісу. Але через деякий час стало зрозуміло, що пес пропав разом із Ванею. Ще через два дні деякі сусіди почали повертатися до звичного життя. Багато хто втратив надію на повернення хлопця.
Та ось збоку будинку Вані почувся гавкіт! Батьки знайшли на подвір’ї Рижика і… Ваню! У собаки були переламані ноги, хлопчик теж був поранений та дуже змучений. Виявилося, що він потрапив у капкан браконьєрів. Пес його знайшов, та довго не міг звільнити, йому довелося пожертвувати собою, але Рижик таки зумів доставити Ваню додому.
Уже через декілька тижнів Ваня цілий та неушкоджений повернувся додому з лікарні. Собаку також підлікували. І з того часу Ваня та Рижик стали зовсім нерозлучними, псу навіть дозволили спати з хлопцем.
Пройшло багато років. Іван Григорович став ветеринаром. Звичайно, собака помер, Іван Григорович похоронив його біля кладовища та поставив йому пам’ятник. Хоч минуло багато років, та кожного разу, як приїжджає до батьків, Іван Григорович навідує могилу свого кращого друга!
