Після народження дитини я доволі довго перебувала у декретній відпустці. Адже ми з чоловіком були проти садочків чи інших підготовчих груп. Тому весь свій час я приділяла вихованню сина. Йому недавно виповнилося чотири роки.
На днях до мене зателефонував шеф та повідомив, що їм потрібно допомога на фірмі. Тому я змушена була вийти з декретної відпустки. Тому ми вирішили найняти для нашого синочка няню. Це ж ненадовго, адже скоро школа почнеться, і буде легше.
Наш Андрійко дуже чемний та слухняний. Багато любить розмовляти, особливо коли людина йому приємна. З нянею вони одразу знайшли багато спільних тем для розмов. Вони настільки зблизилися, що виявляється Андрійко навіть промовився де сховані мої прикраси.
Нас з чоловіком запросили на день народження. Ми вирішили, що поїдемо без дитини. Та попросили побути няню з Андрійком.
Це був вихідний день. Від самого ранку я їздила то до візажиста, то до перукаря. Щось назбиралося багато справ і нічого не встигаємо. Виходячи з дому згадала, що забула одягнути підвіску. Попросила, щоб чоловік мені взяв її з коробки. Але тільки-но він зайшов у кімнату, наша няня вже несла нам її на зустріч.
Чоловік одразу почав на неї кричати. Яке право вона має ритися у наших особистих речах?
На тих емоціях вирвалося ще багато слів докору та незадоволеності.
Як згодом виявилося, наш синочок ще майже на початку знайомства з нянею, розповів про усі сімейні секрети. І в тому числі, про зберігання дорогоцінних речей.
Няня порядна жінка, вона ні разу не заглядала у цю коробочку. Але почувши, що пара і не нічого не встигає, вирішила допомогти. Швиденько побігла у кімнату та винесла дану прикрасу вже до порогу.
Згодом мені та чоловіку стало аж соромно за свою поведінку. Дівчина ж ні в чому не винна, лише хотіла зробити як краще.
Ми гарно провели час на дні народженні. Приїхавши додому перепросили у дівчини за те, що трошки погарячкували та наговорили зайвого.
А з Андрійком ми провели серйозну розмову стосовно наших сімейних секретів.