– Які ж це ти продукти купувала аж на три тисячі? Називається, дай дружині карту, вона всі гроші розтринькає! Усе, більше такою благодійністю займатися не буду!

З чоловіком ми одружені майже 10 років. Спочатку в нас був спільний бюджет, а ось років з 5 тому зарплатню нам почали видавати виключно на банківські карти. І з того часу я купую продукти, оплачую комунальні платежі та гуртки доньки сама. Та місяць тому чоловік запропонував мені віддати його карту. Я знала, що це добром не закінчиться, і мала рацію.

Я ніколи не зазіхала на зарплату чоловіка. Ми обидва працювали, коли одружилися, тож і домашні клопоти намагалися розділити, і бюджет у нас був спільний. Ми просто складали зарплатню в одне місце й попереджали один одного про свої витрати. Потім всі перейшли на безготівковий розрахунок. Працювали ми офіційно, тож скоро отримали замість грошей банківські рахунки та картки. І з того часу чоловік перестав допомагати мені матеріально.

Я ні разу не розплачувалася картою чоловіка. Виходило так, що комунальні платежі я оплачувала сама, садочок для дитини також, та й свої витрати, також я купувала продукти. Чоловік витрачав свою зарплатню на себе, тільки час від часу давав мені гроші або купував продукти (та це було декілька разів на місяць). Тож цілком зрозуміло, що через декілька років чоловік не знав, скільки йде грошей на нашу сім’ю на місяць.

Я вже звикла до такого розкладу. Я не вимагала в чоловіка грошей і навіть йому не натякала на те, що нам з донькою потрібні гроші. У мене завжди була нормальна зарплата, тож її вистачало. Я не хотіла влаштовувати скандали чи діймати чоловіка. Він же розпоряджався своїми грошима, як хотів.

Та приблизно місяць тому після гарної вечері чоловік сказав мені:

– Олю, бери мою зарплатну карту, напевно, собі. Будеш продукти купувати, комунальні там платити чи за Аніни гуртки заплатиш. Я зніму собі трохи грошей, навіщо мені багато?

– А що таке сталося? У мене й своя зарплатня є. Нам же вистачає. А то потім ще й відповідь тримати доведеться, чеки зберігати для тебе.

– Ну що ти таке вигадуєш? Бери, кажу, все нормально.

Я взяла, але, звичайно, не стала розраховуватися картою чоловіка щоразу, як мені це було потрібно. Я й далі продовжувала користуватися своїми грошима, лише іноді я купувала продукти після роботи за гроші чоловіка. За місяць таких випадків набігло 4-5, але ж ви знаєте, які в нас ціни, то й вийшло, що витратила я три тисячі.

Одного разу чоловік прийшов після роботи в поганому настрої. Я подумала, що на роботі якісь проблеми, вирішила приготувати його улюблену вечерю. Нагодувала його, увімкнула його улюблений футбол, та він за цілий вечір навіть одного слова мені не сказав. Тоді я вирішила запитати в нього, що сталося.

– Олю, а скільки грошей на моїй карті залишилося?

– Так ти й сам знаєш, у тебе ж додаток у телефоні є, та й повідомлення приходять.

– Скажи, на що ти стільки грошей витратила?

– Скільки ж стільки? Декілька тисяч на продукти всього!

– Які ж це ти продукти купувала аж на три тисячі? Називається, дай дружині карту, вона всі гроші розтринькає! Усе, більше такою благодійністю займатися не буду!

Я вирішила далі не продовжувати сварку, тож просто мовчки повернула чоловікові карту. Тепер я все частіше задумуюся про розлучення, адже навіщо поруч людина, якій шкода навіть на продукти, і це я не тільки собі купувала, а на всіх!