ЖИТТЯ

Якось ми святкували ювілей свекрухи. І на ньому вона почала вимaгamи, щоб всі сини скинулися їй по 5 тисяч гривень, бо вона хоче поїхати на відпочинок

Рано чи пізно в житті більшості дівчат настає час весілля і створення сім’ї. І тоді мама чоловіка стає для тебе другою мамою. Але це якщо пощастить. А якщо не пощастить, то що отримаєш, те отримаєш. Скоріш за все, генератор неприємн0стей та п0блем. Ось і моя свекруха виявилася таким генератором. Всі в неї відбувається так, як вона хоче, бо вона так сказала. Якщо ж не робиш так, як вона хоче, то вважай, що ти не жилець.

Ми одразу зі свекрухою не зійшлися, бо я не захотіла бігати перед нею «на задніх лапках», як це робили інші дві невістки, жінки старших братів мого чоловіка. Ну і я завжди кажу, якщо мені щось не подобається в діях свекрухи. Ці підлизування невісток дуже веселить та смішить. І мене завжди цікавить питання: а де їхня гордість? Певно десь далеко, але в них.

Свекруха завжди і всюди хоче, щоб увага була прикута лише до неї. Навіть на святкуванні мого день народження увага була сконцентрована на ній та її бажаннях. Принеси, віднеси, дай, подай. Тому ми святкували для галочки з родичами, а потім проводили наодинці свято. Справжнє свято, а не цей цирк.

Реклама

Якось ми святкували ювілей свекрухи. І на ньому вона почала вимагати, щоб всі сини скинулися їй по 5 тисяч гривень, бо вона хоче поїхати на відпочинок, а так як вона їхня улюблена матінка, то вони просто зобов’язані дати їй гроші. Їй було байдуже на всіх, окрім себе. А тим більше на мене, яка носила в той момент дитину під серцем і буквально менше місяця залишилося до пологів, а заробляє зараз лише чоловік.

Ми з чоловіком на всьому економили, бо зараз туго, плюс відкладали на більшу квартиру, бо ця скоро буде затісна для нас трьох. Коли я почула вимогу свекрухи, то мої очі мало на тім’ячко не вилізли, а чоловік сидів та просто мовчав. Я ж його тримала за руку та все промовляла: «Ну давай, скажи ти вже їй». Але він мовчав. Як можна мовчати у відповідь на таке нахабство? Він не суперечив матері та заспокоював мене, ніжно погладжуючи мене по руці.

Всі сиділи чемно та тихенько, не супротивлячись свекрусі, і лише я одна вже дуже кипіла. Я не розуміла – як так можна? Має ж бути край її нахабності та безцеремонності! Тому я все таки не витримала та сказала їй наступне:

– Антоніна Сергіївна, ви, звісно, не ображайтеся, але ми не будемо платити вам за відпочинок, бо в нас немає таких фінансів. Я при надії, скоро народжувати, ми живемо на 8 тисяч в місяць, думаєте, ми можемо зараз віддати вам майже весь бюджет на місяць, бо вам захотілося на відпочинок?

Всі одразу подивилися на мене. Хтось дивився з осудом, хтось зі страхом, бо розуміли, що зараз почнеться.

– А що ви дивитеся на мене так, ніби я дитина мала, яка лайкою почала говорити? Нашій з чоловіком сім’ї, так як і сім’ям інших братів, важко зараз. А тут ви зі своїми забаганками моментальними. Ми навіть лишнього апельсину чи банану не купуємо, не говорячи вже про поїздку чиюсь. Я би вам порадила трохи скромніше себе вести.

Я глянула на чоловіка, який переважно захищав мене та підтримував у подібних ситуаціях, але зараз він сидів з переляканим виглядом, хоча він виглядав скоріше ніби він приречений. Це дуже розчарувало мене. Тоді свекруха почала відповідати:

– Я в тебе, невістко, не прошу грошей, я до свого сина звертаюся, а не до тебе! Тому завали свою пельку та сиди смирно й роби, як кажуть! – рявкнула свекруха.

– Ми з вашим сином – сім’я, і бюджет в нашій сім’ї спільний. Якщо не вірите, то загляньте в сімейний кодекс. І якщо я проти, так як і мій чоловік, то так і буде. І рот мені затикати не потрібно. Хто ви така, щоб зі мною так говорити. За своїм язиком довгим ніколи не слідкуєте, але до інших таку вимогу ставите. Егоїзм – це прямо таки про вас!

Коханий намагався мене заспокоїти, але ми з свекрухою вже дуже сильно зачепили одна одну і розійшлися не на жарт. Крик стояв сильний. Це була моя помилка, потрібно було змовчати, а потім зателефонувати чи прийти, щоб пояснити ситуацію. Але тоді в мене увірвався терпець, і я не помітила, як мені стало погано.

Зі свята мене забрала швидка, і того ж дня я стала матір’ю. Свекруха ж перестала з нами розмовляти та навіть не привітала з народженням сина, не говорячи вже про те, що вона навіть не захотіла його побачити. З братами чоловіка ми тепер також не спілкуємося, бо вони то чемні хлопчики і дали мамі на відпочинок, правда на 2,5 тисячі більше дали, бо ми ж не заплатили, ми жадібні. А вони зляться, бо треба для «рідної та улюбленої матусі» старатися зробити все найкраще.

Реклама

Також цiкаво:

Close