Моя колега по роботі поділилась з нами досвідом «гостьового шлюбу», мов тепер від цього вони почали жити, насолоджуючись, як справжні королі. А все тому, що сплять вони у різних кімнатах, а щоб знайти в кімнату один одного, вони повинні постукати. Вона дуже розхвалювала такий метод, мов ніхто нікому не заважає, і двоє щасливі прокидаються.
Більшість інших моїх колег лише посміялися з цього: «От би мали ми всі трикімнатні квартири, то і спробували, а так доведеться в одній кімнатці один одному горло гризти». Я теж посміялась з колеги й поспівчувала їй, адже що хорошого у тому, що вони з чоловіком окремо сплять? На мою думку, це лише матиме негативні наслідки. От моя бабуся завжди казала: «Якщо хочете зберегти близькість у стосунках, то потрібно спати ближче один до одного!».
Звісно, зараз ви можете сказати, що все це індивідуально та й прикметам не варто так вірити, тому я хочу поділитися з вами історією, яка не так давно трапилась зі мною.
Почалось все з того, що ми з чоловіком не могли поділити ковдру, тому почали спати під окремими. Після появи доньки, я почала жити у дитячій, а чоловік у спальні, бо йому потрібно було виспатися перед роботою. Потім з другою донькою все повторилось.
Тоді я і відчула, що ми стаємо чужі один одному, холодні. Я залишалась в оточенні дітей, а він вкривався сам ковдрою в іншій кімнаті. Ми все частіше сварилися і лягали спати ображені один на одного. Якщо спочатку у нас була б хоч можливість обговорити цю проблему ще раз у ліжку, то зараз ми спали в окремих кімнатах.
Тоді я і прийняла рішення, що потрібно все повертати, адже так і до руйнування шлюбу недовго залишилось. Тепер діти сплять в одній кімнаті, а ми з чоловіком в іншій. Не скажу, що всі наші конфлікти вирішилися в один день, але я знову відчуваю тепло та розуміння між нами, якого вже давно не було.
Тому для себе я вирішила, що хочу спати з чоловіком завжди поруч, щоб у наших стосунках все було добре.
А як ви ставитесь до такої прикмети?
