Змyсила чоловіка кpacти черешні!

Вагітність для мене видалась надто cкладною. Мене постійно нудилo, я не могла спати та їсти, бо будь-який різкий запах викликав у мене реакцію у шлунку. Дійшло до того, що я попросила чоловіка відмовитися із парфумів та шампунів з милами, які мають запах. Батьки теж, коли навідувалися у гості, то старалися «ніяк» не пахнути. А потім все різко змінилось.

Мій малюк, схоже народиться дуже нерішучим, бо, коли я була на 6-7 місяці вагітності, то він хотів, то шоколад, то м’ясо. Навіть, пам’ятаю, що було кілька днів, коли я просиналась серед ночі з бажанням поїсти гамбургер або свіжий кавун. Інколи навіть з чоловіком серед ночі ходили у супермаркет, бо дочекатися ранку я просто не мала сил.

Проте вся моя родина зараз жартує постійно про те, як я змусила чоловіка красти черешні. Загалом, було це на восьмому місяці, проснулась я з ясним бажанням – хочу черешень, відправилися ми з чоловіком на базар й почали шукати, але наш малюк, дуже перебірливий, і захотів, щоб воно аж пахло гілочками черешень. Загалом, такого ми так і не знайшли, повертаємось додому ні з чим, а так хочеться черешень, що не можу.

І тут неподалік від нашого району, помічаємо вулицю з маленькими будиночками, кажу чоловікові, що мов пройдемось, а там у третьому будинку бачу такі вже черешні, такі, як і хотілось, і пахнуть саме так, тоді я різко зупиняюсь і кажу чоловікові: «Я так хочу тих черешень, що вмираю!».

Чоловік дивиться на мене і здивовано, і розгублено. На дворі білий день, до черешень треба паркан перелізти й на чужу територію піти, люди навколо ходять, сором же який можна схопити. Він вирішив трохи купити у власників, почали їм стукати у калитку, а ніхто не відкриває. А я знову за своє, чоловік не витримав, переліз через паркан, нарвав повні кишені черешень, збирається вилізти, як тут її власник виходить.

– Я вже й сваритися надумав, але подивився, що ви вагітна, і все зрозумів, я зараз вам дам пакетика, ви собі наберете! – говорить приязно господар, а мій чоловік навіть в очі йому не дивиться, соромно.

– Оце то забаганки вашої дружини ще дрібниця. Моя, коли з донькою ходила, то захотіла запах мокрого асфальту, а літо пекучим було, і хоч би краплина впала, то довелось нам вночі шматок асфальту красти, а вже вдома вона його у тазик і під воду, то нюхала й така вже щаслива була!