ЖИТТЯ

Яна дуже швидко розвернулась та пішла до ванної кімнати з тією каструлею борщу. Для чого? Ігор встав та, почувши звук спускання води в унітазі, все зрозумів

Ігор був неймовірно голодний. Живіт буквально виспівував серенади китів. А тут ще й з кухні летіли неймовірно апетитні аромати. Дружина, Яна, готувала щось смачненьке. Вона сьогодні була вихідною, тому вирішила наготувати смачненького, замкнулась на кухні та наказала чоловіку не заходити, мовляв, сюрприз хоче зробити. Але Ігор знав, що то має бути його улюблений борщ. Він по покупках зрозумів, вчора ж він те все тягнув додому.

Ігор сидів на дивані та перемикав канали. Він не працює, адже він у нас «фрілансер». Пощастить – має роботу, не пощастить – от так сидить та клацає канали днями. А загалом їжі дома завжди вдосталь. Квартиру, в якій проживає молода сім’я, орендують порівну. Проте останні п’ять місяців Ігорю не щастить, тому він проводить свої дні перед телевізором. Ніхто зараз шпалери клеїти не хоче, а змінювати професію чи вчитися чомусь ще Ігор не хоче. Він дуже пишається тим, що дуже рівно та гарно клеїть вінілку.

Тут Яна вийшла з кухні, смачні аромати стали ще більш яскравими, а Ігор мало не давився слиною. В Яни щічки порум’яніли, на одній з них борошно.

Реклама

-Коханий, ще трішки і все буде готово!

-Добре, давай скоріш, бо я вже не знаю куди діватися від голоду, а тут ще й такі смачні аромати витають по квартирі.

-Угу, але можна спершу задам тобі запитання?

-Ну давай.

-Завтра час платити за квартиру, а я маю лише половину. Весільних грошей вже не залишилось, я минулого разу платила за квартиру. А моєї зарплати секретаря в школі не вистачить, щоб оплатити повну суму. Я порахувала скільки потрібно на їжу, до зарплати, а на квартиру лише пів суми є…

-Слухай, давай ми поїмо, а потім поговоримо та вирішимо.

-Значить, поїмо? – виразно глянула Яна на чоловіка.

За ці пів року, що вони в шлюбі – пара не посварилась ні разу. А от коли Ігор працював та заробляв і купував на двох морозиво чи готову їжу, Яна ладна була на руках його носити. Проте було одне але. Дружина ніколи не починала розмову щодо оплати квартири. А тут як грім серед ясного неба.

Пройшло менше хвилини, і з кухні виринула Яна з каструлею борщу. Ох якого запашного борщу. Ігоря дуже здивувало, що вона несе каструлю ще до того, як на столі з’явилися тарілки та ложки.

-Так виходить їсти ти хочеш, а думати про оплату квартири, в якій ми живемо, і нас можуть виселити, якщо не заплатимо, ти не хочеш?

-Та чого не хочу? Хочу, але не на голодний шлунок.

-Хм, тоді можливо ти і дітей від мене не хочеш?

Провокаційне питання. Ігор не хотів дітей, бо вважав, що дітей можуть хотіти лише жінки, бо не «мужицьке це діло з дітьми бавитись та хотіти їх появи».

-Хочу я від тебе дітей, – сказав він це, лише щоб Яна відчепилась від нього та дала вже поїсти того борщу.

-Зрозуміло, не хочеш! – вигукнула Яна та дуже швидко розвернулась та пішла до ванної кімнати. Для чого? Ігор встав та, почувши звук спускання води в унітазі, все зрозумів. Від борщу залишились лише крапельки на кахлю. Яна поклала дуже демонстративно каструлю на пральну машину та почала вдягатись.

-Що ти наробила?! – кричав Ігор.

А Яна мовчала. Вона мовчала та одягалась. В неї вже була зібрана валіза. Їй залишилося лише піти. Ігор загородив їй прохід. Але Яна поклала ключі від квартири на полицю та сказала:

-Ти хочеш, щоб я зателефонувала батькові? – і тоді Ігор відступив та відпустив Яну. Звісно, він не став впиратись та затримувати її, бо ж батько Яни полковник поліції, проблем потім буде ого скільки. Яна пішла, а Ігор не розумів, що йому робити. Ще й по телевізору крутили всяку дурню.

Відчуваючи сильний голод Ігор все таки зібрався, загорнув телевізор в плед(це був подарунок на їхнє з Яною весілля), замовив таксі та поїхав до любимої матусі. І дуже вчасно. Мама теж варила борщ.

-Синочку! Ти нарешті повернувся на зовсім? Бідний, голодний мій синочок. Яна то тебе взагалі не годує? Ходи, сідай та їж, я он тільки зварила твого улюбленого борщу, – мати не приховувала сльози радості, а Ігор був тільки радий, що нарешті може поїсти за цілий день.

Потім він, як завше, сів за комп’ютер та став грати. Просидів за ним він до пізньої ночі. І думав він цей весь час, як добре з мамою жити. Мама не дружина – ніколи мозок не їсть та не набридає, як це робила Яна. Добре, що вона кинула Ігоря, йому тепер легше. Як тільки гроші з’являться в Ігоря – одразу купить мамі подарунок та квіти.

Реклама

Також цiкаво:

Close