Ярина відкрила сторінку і побачила там фото, яке змусuло її icmepичн0 плакати та мало задuхатися від cліз

Ярина сиділа на кухні та пила каву. В неї була така традиція – кожного вечора сидіти та пити чай й гортати стрічку новин свого міста. Можливо, ви думаєте, що це звичайна вечірня рутина, але для Ярини це був своєрідний ритуал, який вона виконувала щодня, і кожного дня обирала новий чай зі своєї колекції. І ось дівчина натрапила на одну новину. Вона відкрила сторінку і побачила там фото, яке змусuло її істеричн0 nлакати та мало задuхатися від cліз.

В той день мати та сестра кричали на Ярину зі всіх сил, які в них тільки були, а її наречений дав Ярині двісті гривень та зник у невідомому напрямку. Проте що ті двісті гривень? Строк вагітності був вже занадто великим.

Мати кричала, бо їй було соромно за Ярину, та вона хвилювалася, що скажуть сусіди. Але вона навіть не збиралася думати в той момент про свою доньку, яка до того ж вагітна, так ще й коханий, який ще й батько дитини, покинув її, і мати з сестрою не розуміють та не хочуть підтримати.

В кінці-кінців мати наказала Ярині зробити все для того, щоб дитини цієї в батьківському домі не було взагалі. Тоді Ярина пішла з дому і весь час до пологів жила в подруг. Їй було дуже важко на душі, вона дуже хотіла додому та розуміння та любові від матері, якої ніколи не отримувала.

Прийшов день пологів. Народилася дівчинка, тільки маля народилося з недорозвиненою ручкою. В неї не було кисті взагалі. Як тільки Ярина дізналася про це – вона розридалася. Жінка думала, що мати розм’якне, коли побачить свою онучку, але дитину-інваліда мати би ніколи не прийняла. Цілий день в неї була істерика та плач, але вона все таки вирішила написати відмову від дитини. А потім Ярина повернулася додому і сказала матері, що дитина була мертвонародженою.

З тих пір пройшло два роки. В дитячий будинок, що знаходився в місті, де жила Ярина, приїхала група журналістів, які хотіли допомогти дітям з притулку. І написали статтю про цей дитячий будинок, а також виклали фото маленької дівчинки з недорозвинутою рукою та підписали: «Дітки нашого дитбудинку. Маринка, 2 рочки».

Саме через цю фотографію в Ярини почалася така страшна істерика, на яку прибігли сестра з матір’ю. Коли вони привели Ярину в себе, і коли вона хоча б могла щось сказати, то розповіла рідним всю правду. І про те, що дитина насправді жива, а Ярина просто відмовилася від неї, і що народилася вона з недорозвинутою ручкою, і що дівчинка на фото – це точно її дитина. Ярина дуже хотіла забрати маленьку до себе, але боялася, що мати та сестра не дадуть їй це зробити.

Тоді мати заспокоювала доньку, що все добре і що заберуть вони дитя, а сестра не втрачала час і запам’ятала назву дитячого будинку та його адресу. Наступного дня три жінки були в директора обласного дитбудинку і вже буквально через декілька тижнів були зібрані всі документи, і маленька Маринка вже була в рідній родині разом зі своєю мамою, бабусею та рідною тіткою.