Його к0ханці я п0мщуся обов’язково. Тільки тоді я заспокоюся. Лише так мені на душі легше стане

Сьогодні у нас було екстрене зібрання подруг. Вирішили провести наш дівич-вечір у мене на квартирі.

Рівно о шостій вечері зібралися майже усі. Не було лише Катерини – винуватиці сьогоднішніх зборів. Через 10 хвилин прийшла вже і вона. Уся у сльозах, з червоними набряклими очима.

Ми всі уважно вислуховували її історію та співчували, як могли. А Катька крізь сльози говорила:

– Уявляєте, він зустрічався з коханкою майже рік. Щотижня квартиру дорогу знімав для неї, по ресторанах водив, золоті прикраси дарував. Коли говорив, що летить у відрядження, насправді з нею мандрував на відпочинок до Туреччини. А я там і не була ні разу. Ця гадюка мотузки з нього вила. Олексій виконував усі її забаганки!

– От негідник! – вигукнула подруга Оксанка.

– Ну ти нічого, заспокойся, Катю. Давай по келишку винця. Воно трохи втихомирить. – порадила Лідка.

Та Катерина не заспокоювалася:

– Як таке можливо? Як він міг? На дачу її возив, коли я думала, що він на роботі. Додому ту повію приволік, як нас з дітьми вдома не було. А тепер вирішив пробачення просити? Коли я правду дізналася? Як він міг проміняти сім’ю та дітей на якусь шльондру?

– Справжній мерзотник! – покачала головою ще одна подруга Алла.

Зізнаюся, я теж була шокована від розповіді подруги. Олексій завжди видавався вірним та порядним чоловіком.

– Дівчата, уявіть лише, – продовжувала Катька. – про це усі знали. Усі. Крім мене. Друзі всі його знали. Навіть мати його зраду покривала. А ще мене своєю донькою називала! Боже! Як бридко!

Дівчата просто вже мовчки сиділи за столом на кухні, пили вино та слухали сповідь подруги:

– А потім мені сказала, щоб я вибачила його. Його просто біс попутав… Уявляєте, біс? Звичайно, він же забув, що у нього дружина й діти є. А свекруха? Яка ж вона мати? Чому не наставила його на вірний шлях? Вибачити і жити далі? Знаючи, що він зраджував?

– Дійсно, Катю, не варто пробачати. Було раз, повториться і двічі, і тричі. Будеш потім лікті кусати тільки! – не втрималася Ліза.

– Ой, Лізо! Багато ти петраєш в подружньому житті. І року не минуло, як в дівках була. А тепер диви – яка мудра стала! – заперечила найстарша і найрозкішніша з нас подруга Наталя. – Не можна на емоціях діяти. Треба обдумати все гарно, а потім вирішувати.

– Я й сама пробачати не хочу. І не можу! Розумієте, аби він покохав когось чи щось. А так для розваги. Щоб час проводити свій… Не зі мною… Не з дітьми… Бач… Схотілося нових вражень! – і Катерина знову почала ридати.

Я, звичайно, теж вмовляла подругу заспокоїтися. Та результат був нульовим. Витерши сльози серветкою, Катя впевнено сказала:

– Його коханці я помщуся обов’язково. Тільки тоді я заспокоюся. Лише так мені на душі легше стане. Треба лише обдумати, як це зробити.

Ми підтримали її. Алла радила змонтувати фото з тією дівкою та виставити їх в соціальну мережу. Ліда запевняла: «катюзі нехай буде по заслузі» і пропонувала вирвати коханці волосся. Ліза взагалі вмовляла Катьку піти до ворожки, щоб «поробити» тій видрі.

– Краще зустрітися з нею і виговоритися. Сказати їй усе, що про неї думаєш. – таку пораду я дала.

Дівчата висловили припущення, що я дуже милосердна, і це не буде помстою. Тоді Катя раптово сказала:

– У неї ж мама завкафедрою педагогічних наук. Виховала ж доньку, професорка. Тож треба написати листа в університет. Хай знають, хто у них працює. То її й з роботи звільнять, і стосунки з тією гадиною зіпсовані будуть. Якраз так я зроблю.

– Але до чого ж тут її мати? Дочка у неї вже доросла. Вона ж не відповідає за її вчинки. – заперечила Наталя.

– Нехай і вони разом після цього будуть страждати, як я мучилася, правду дізнавшись.

– Якось не по-людськи це, Катю. – втрутилася я.

– Треба ж якось на місце ту діваху поставити. – це вже озвалася Оксана.

– Хай їй соромно за неї буде! – сказала Ліза.

– До чого тут мати? Не розумію? У чому її вина? – запитала Наталя.

– Її дочка була з моїм чоловіком! У чому моя вина, що вона обрала нашу сім’ю для свого задоволення? Чому я тепер маю думаю про її рідних? – обурилася Катерина.

Я мовчала. Все думала: чи правильно Катерина робить? Навіщо така помста? Чи взагалі вона потрібна? Навіщо втягувати у цю історію невинних людей?

А ви як вважаєте?