Історія про нenymь0вy Ніну, яка взагалі не бажала працювати

Розповім вам історію про онуку моєї сусідки. Ніна п0гано навчалася в коледжі, ледве-ледве отримала диплом фінансиста. Коли прийшов час шукати роботу та працювати там – в Ніни виникли пр0блеми. Як тільки вона знаходила якусь роботу – через декілька днів, або навіть тижнів (якщо пощастить) йшла знову вставати на облік в центр зайнятості. І так безперестану. Навіть здавалося, що їй це подобалося.

-Нін, ти що так з фірми на фірму перестрибуєш? Ти ж на допомозі від держави в основному живеш, вистачає? Тебе це влаштовує?

Ніна просто відповіла:

-Ну так, влаштовує. На допомогу ж не потрібно працювати.

Згодом вона переїхала до іншого міста, що знаходилося неподалік. Там вона знайшла якогось хлопця, стала з ним зустрічатися. Потім завагітніла. Тоді вони з тим хлопцем розписалися, раз вона завагітніла вже.

Ніна стала надіятися, що отримає хорошу таку допомогу, раз вона живе тепер в місті, в квартирі свого чоловіка. Але виявилося, що чоловік не прописаний в тій квартирі. То була квартира його тітки, яка переїхала за кордон, а квартиру не було часу продавати, а залишати та платити за пусту квартиру комуналку не хотіла. Прописка в чоловіка була в селі, звідки він родом, в батьківській хаті.

Щоб отримати допомогу на дитину потрібно було подати довідки про місце роботи всіх, хто там прописаний. Звісно ж це Ніна зробити не змогла, тому отримувала мінімальну допомогу.

Коли грошей стало ну дуже мало (їх не вистачало на елементарні речі, такі, як їжа для малюка), Ніна стала обдзвонювати всіх родичів, яких тільки знала та просила допомогти голодній дитині. Звісно ж, вона не просила грошей для себе та сім’ї, бо так їй би точно ніхто б не дав тих грошей, а дитя завжди шкода, тим більше такого маленького, якому всього рік виповнився.

Допомагали їй родичі хто продуктами і речами, хто грошима. Чоловік же пішов на ще одну роботу, щоб можна було вижити. І таким чином підірвав своє здоров’я та потрапив у лікарню. А Ніна з дитиною стала «подорожувати» від родичів до друзів, від друзів до знайомих і знову по колу. Прожила вона так з дитиною близько п’яти місяців.

І от нещодавно вона приїхала до своєї бабці та живе в неї близько двох тижнів. Прекрасно себе почуває на забезпеченні старенької. А про чоловіка навіть не згадує. Я вже навіть вирішила поцікавитися, чи не хоче вона відвідати чоловіка. Його ж також потрібно підтримати та допомогти, привезти щось поїсти, в кінці то кінців. Але вона відповіла, що чоловік – хлопчик дорослий і може сам про себе подбати, а дитину нагодувати важливіше.

І тут мені стало дуже цікаво – що така «мамаша» може нормального дати малюку? Вона ж то сама про себе попіклуватися не в силах. Живе то за рахунок родичів, то за рахунок держави, то за рахунок чоловіка. І ні, їй не соромно.