ЖИТТЯ

Історія про те, як я допоміг реальній в1дьмі п0кинути цей світ

Я живу у невеличкому селі. Місцевість у нас особлива. До нас часто приїжджають з різних міст та інших сіл. Подейкують, що у нашому селі чаклунів багато.

Нерідко доводиться вказувати дорогу людям, які їдуть до нас звідусіль. Запитують то екстрасенса Валентина, то бабку Явдоху, то цілительку Варвару. Комусь необхідно позбутися проблем зі здоров’ям, хтось хоче звернутися до чорної магії та помститися за образу, навести на ворога порчу. Молоденькі дівчата геть легковажні. Вони нерідко звертаються до наших жителів з надприродними здібностями, щоб приворожити якогось парубка.

Жителі сусідніх сіл навіть сміються над нами. У них завжди дощі ідуть влітку, коли треба. Проте нас тільки стороною обходять. Де-не-де хмара чорна на небі з’явиться, але несе її вітром далі. Доводиться людям постійно поливати городину та сади. То я навіть вірю у те, що говорять старі люди: якщо у селі багато відьом, то оминають це село дощі. Однак причина, більше за все, природна. Наший населений пункт знаходиться на горбі вище інших сіл, тому тепле повітря, яке витає над нами, відштовхує хмари.

Реклама

Старі люди говорять, що відьма не може просто померти, поки не передасть комусь свій дар. Неважливо кому: родичу чи чужий людині. Але потрібно, щоб той дар хтось погодився прийняти. У іншому випадку чекають її довгі муки перед смертю. Я в усі казки та забобони зовсім не вірив. Чув, звичайно, багато історій, але ніколи справ з цим не мав.

Я навіть не очікував, що так швидко я зміню свою думку стосовно цього. По сусідству зі мною жила одна бабка. До неї теж дуже часто приїжджали за допомогою. Подейкували, що вона володіла білою  магією, хоча інколи вдавалася і до чорної. Знали Марію далеко за межами нашого села.

Незабаром почали говорити, що баба Марія при смерті. Впродовж трьох днів всі, хто проходив поблизу її будинку, чули страшний крик чаклунки. Вона не замовкала вже три доби. Дуже мучилася старенька. Ось уже і всі родичі її зібралися. Баба Марія ніяк не могла відійти в інший світ.

До мене вже дійшли чутки від інших сусідів, що її донька відмовилася від чаклунського дару. Через це стара жінка скільки днів страждала і не могла померти. Та донька все ж таки не погоджувалася.

Через день біля помираючої сусідки зібралися «досвідчені» односельчани. Я вже думав: баба Марія померла. Та люди обговорювали, як допомогти відьмі.

Якраз я повертався додому з роботи. Сусіди побачили мене і покликали. Вони запитали, чи є у мене бензопила. Звичайно ж, у мене був інструмент – на зиму я заготовляю дрова.

Я взяв пилку, запитав, що вони хочуть від мене. Виявилося, для того, щоб баба Марія змогла померти, їй потрібно відчинити дорогу. Я не зовсім зрозумів своїх односельчан.  Мені пояснили, що хочуть, щоб я зробив за допомогою інструменту дірку в стелі та даху. Я грішним ділом подумав – сміються наді мною. Але вони говорили всерйоз.

Звичайно, у їхні забобони я не повірив. Але що робити? Не прийнято у нас сперечатися із старими мудрими людьми. Потрібно – значить потрібно.

Одним словом, заліз я на дах, зняв декілька листів шиферу. Зайшов до хати, щоб знайти у стелі потрібне місце, бо пиляти потрібно було зсередини.

Звичайно, мене трохи гнітила обстановка, адже біля мене стояло ліжко з помираючою бабою Марією. Нарешті зі своїм завданням я справився. У стелі з’явилася велика діра. Під нею поставили ліжко із відьмою. Мені стало не по собі, якось страшно та моторошно. Тому я вийшов надвір.

Сів біля  паркану, щоб перепочити і випити води. Я чув, як баба продовжувала кричати, але через кілька хвилин у хаті стало дуже тихо. А ще через деякий час з чорною хусткою на голові вийшла з хати донька баби Марії. Всі полегшено зітхнули. Ліза, донька покійниці, підійшла до мене і подякувала за допомогу.

Я, звичайно, ніколи не вірив у всі ці історії, але тепер однозначно стверджую, що все це реально. Усі забобони, пов’язані з відьмами, це не просто випадковість. А бабі Марії я допоміг покинути світ.

Реклама

Також цiкаво:

Close