Історія про те, як ми з подругою навчилися набрuдлuвuх залицяльників відляkувати

Ми часто прогулюємося з подругою парком. Спілкуємося і розважаємося. Однак наше дозвілля часто перебивають залицяльники. Ми – дівчатка вродливі, звичайно. Та вже зустрічаємося з хорошими хлопцями. Тому фліртувати ні з ким не збираємося.

Буває, вже так набридають ті залицяльники, що просто вже грубо їм відповідаєш, що не збираєшся знайомитися.

–  Доброго вечора! А ми вже давно на вас чекаємо. Підстерігали вас декілька днів! – звернулися до нас двоє парубків в той день.

Ми, стоячи до них спиною, відразу скривилися. Ну ось знову поспілкуватися не дають. І тоді в один момент моїй подрузі в голову прийшла геніальна ідея.

Злата різко повернулася і кинулася назустріч до одного з хлопців. Вона палко обійняла його за шию:

– О Боже! Владиславчику! Я так довго на тебе чекала! У нас же малюк народився. Синочок такий чудовий! А я додзвонитися до тебе не могла, щоб сповістити таку прекрасну новину! Де ти так довго був?

–  Дівчино!- молодого чоловіка аж в піт кинуло. – Ви помиляєтеся. Я не Владислав. Здається, з кимось мене сплутали.

Він швидко прибрав руки Злати зі своєї шиї. Хлопці стрімко розвернулися і пішли в іншу сторону.

–  Куди ж ти, милий? – закричала вдогін йому Злата.

А хлопці, здавалося, ще пришвидшили кроки. Ми голосно засміялися і пішли далі. Крутий спосіб для відлякування набридливих хлопців знайшла моя подруга!