Ми часто прогулюємося з подругою парком. Спілкуємося і розважаємося. Однак наше дозвілля часто перебивають залицяльники. Ми – дівчатка вродливі, звичайно. Та вже зустрічаємося з хорошими хлопцями. Тому фліртувати ні з ким не збираємося.
Буває, вже так набридають ті залицяльники, що просто вже грубо їм відповідаєш, що не збираєшся знайомитися.
– Доброго вечора! А ми вже давно на вас чекаємо. Підстерігали вас декілька днів! – звернулися до нас двоє парубків в той день.
Ми, стоячи до них спиною, відразу скривилися. Ну ось знову поспілкуватися не дають. І тоді в один момент моїй подрузі в голову прийшла геніальна ідея.
Злата різко повернулася і кинулася назустріч до одного з хлопців. Вона палко обійняла його за шию:
– О Боже! Владиславчику! Я так довго на тебе чекала! У нас же малюк народився. Синочок такий чудовий! А я додзвонитися до тебе не могла, щоб сповістити таку прекрасну новину! Де ти так довго був?
– Дівчино!- молодого чоловіка аж в піт кинуло. – Ви помиляєтеся. Я не Владислав. Здається, з кимось мене сплутали.
Він швидко прибрав руки Злати зі своєї шиї. Хлопці стрімко розвернулися і пішли в іншу сторону.
– Куди ж ти, милий? – закричала вдогін йому Злата.
А хлопці, здавалося, ще пришвидшили кроки. Ми голосно засміялися і пішли далі. Крутий спосіб для відлякування набридливих хлопців знайшла моя подруга!
