ЖИТТЯ

Юра забув про мене, а потім сказав, що я йому набридла і він готується до одруження! Не рівня я йому!

Повертаючись з базару у неділю, я дуже поспішала додому. Чомусь саме сьогодні у мене з’явився настрій порадувати своїх чимось дуже смачненьким. Чоловік мав спати довго, бо вчора до пізнього вечора трудився на будівництві у свекрів, а діти завжди до останнього спали у неділю, тому я мала трохи часу у запасі, щоб приготувати щось. Я швиденько йшла з зупинки, хоч і важкі сумки не давали мені пришвидшити крок, неочікувано мене зупинила незнайома жінка.

– Привіт, Валю, ти що не впізнала мене? Скільки років минуло, а твоя краса так і цвіте! – промовила незнайомка до мене. Я привіталась з нею і не знала, що відповісти, бо зрозуміти хто це мені поки не вдалось, тому я лише чекала, коли незнайомка продовжить розмову.

Реклама

– Так і думала, що не впізнаєш мене. Шкода, що от моя краса покинула мене, я ж зараз виглядаю років на 30 старше, ніж ти, – промовила вона, зітхнула й зняла пов’язку з сивого волосся, а тоді посміхнулась так, як колишня однокласниця.

Реклама

– Іро, я й не впізнала… – лише промовила я. Вона завжди була першою красунею у нашому селі. Кожен хлопець бігав за нею, а дівчина заздрила їй. І хоч красунею вона була та багато кавалерів мала, але друзів у неї майже й не було, а все через характер. Звикла вона, що всі навколо неї «впадають» та ще й батьки дуже заможні, тому й дивилась на всіх згори.

dreamspro.ru

Зі мною по сусідству у ті часи жив Юра. Хороший хлопець, ми з ним з дитинства сильно дружили, а коли підросли, то він за мною ходити став. У нього теж батьки з шанованої родини, тому нерідко він мені приносив цукерки іноземні або хусточки імпортні. Для нього це було дрібницею, а я й припинити радіти не могла таким милим подарункам. Звісно, подобалось мені у ньому не тільки це. Я була у нього закохана.

Проте в один момент Юра забув про мене, коли гуляли великими компаніями, то удавав, мов мене й не існує, а я лише зітхала. Одного разу не витримала й перехопила його біля дому й почала запитувати, що діється. Тоді він мені сказав, що я йому давно набридла, стала нецікава та й взагалі він скоро буде зайнятим чоловіком, до весілля готується.

Через кілька днів подруги мені розповіли, що одружується він з Іриною. Я, молода, наївна та закохана, пішла до неї, щоб поговорити, розповісти, яке у нас сильне кохання було, й мені здавалось, що і досі є, з надією, що вона розчулиться і ми знову з Юрою будемо разом. Та почувши мою розповідь вона лише голосно посміялась: «Боже, Валю, та він же тобою грався, а ти дурненька, дійсно повірила, що такий багатий і шанований захоче одружитися зі звичайною сільською дівчиною? Ти хоч себе у дзеркало бачила?».

Довго я тоді сльози лила по Юрі, не могла у себе прийти, а потім зустрілась зі своїм теперішнім чоловіком і зрозуміла, що таке справжнє кохання. Зараз у нас двоє дітей є і я справді щаслива.

Іра ж безупинно скаржилась мені на Юру, говорила, що він п’є багато, що нічого не допомагає, говорить, що життя своє загубила і переді мною вибачається, мов нерозумна була, мою ж долю вкрала.

– Ой, Іро, ти мене вибач, мушу бігти, мене дома чоловік та діти чекають. Скучили вже напевно!

Я не хотіла слухати того, що далі мені розповість Ірина. У кожного своя доля і вона зробила свій вибір тоді, не має у мене до неї жалю. Вона ж сама хотіла багатого і шанованого, а іншими гидувала, от тепер хай і живе у своєму «достатку»!

Реклама

Також цiкаво:

Close