Життя батьків Каті було схоже на весілля, яке вони проводили чи не щодня — постійні гості у їхньому старому будинку, всі п’яні та веселі, брудний посуд на столі та гучна музика, яка грала безперервно. Всі в домі були зайняті одним — напитися, а от за дитиною ніхто не дивився, вона належала сама собі й батьки дуже сердилися на неї, коли Катруся просила їсти чи почитати їй казку перед сном.
Як і всі діти, напередодні Різдва Катя думала, що має статися щось неймовірне в її житті, вона чекала не тільки на подарунок, але й на кардинальні зміни — що тато з мамою перестануть пити, почнуть її помічати та приділяти увагу, вона піде в садочок і буде мати друзів, а в їхньому домі завжди буде затишно та пахнутиме свіжим хлібом. На жаль, ще не одне Різдво не виправдовувало надій дитини, бо батьки не змінювалися, а в домі не було навіть прикрашеної ялинки. Але чомусь цього року вона, як ніколи, була впевнена в тому, що диво обов’язково станеться.
Дівчинці було важко просто чекати, та ще й на голодний шлунок, одного ранку вона прокинулася від болю в животі й пішла на кухню шукати їжу, але побачила там тільки п’яних батьків, які вигнали її з кімнати. Тоді Катруся не витримала і зі сльозами на очах пішла одягатися та вийшла з дому. Вона часто ходила або до сусідки, яка її жаліла та годувала, або в магазин, де хтось їй купляв солодощі та хліб.
На жаль, того дня сусідки не було вдома, і Каті пішла до магазину. На вулиці було холодно, а двері зачинені, вона прийшла занадто рано і вирішила почекати відкриття магазину. Почав падати сніг, без шапки та рукавиць, в одному пальті та з поношеними чоботами Катруся дуже замерзла, вона ходила туди-сюди, щоб хоч якось зігрітися. Люди підходили до неї, питали чи все гаразд і йшли далі по своїм справам. Раптом до неї підійшла сімейна пара, чоловік і жінка були гарно одягнутими, з веселими та щирими очима і від них гарно пахло. Вони спитали в Каті:
“Де твої батьки, чому ти так легко одягнута і стоїш на морозі, що ти чекаєш?”.
Катруся заплакала і розповіла їм все, що так довго тримала в собі. Дорослі люди пожаліли дитину і запропонували їй поїхати до них, вона погодилася.
Вдома у сім’ї Петренків було тепло та затишно, не так, як у її батьків, ці люди випромінювали доброту і відразу запросили голодну Катрусю до столу. Жінка нагріла молоко дитині, дала їй їсти та запропонувала залишитися у них, поки вони з чоловіком будуть вирішувати її подальшу долю.
Ці люди вже по дорозі з Катею додому вирішили, що дитина не має жити з такими батьками й вони пообіцяли собі зробити все можливе аби Катя виросла в гарних умовах. Дітей у подружньої пари не було, хоч в шлюбі вони вже понад 12 років, тому Катруся для них — Різдвяне диво.
Петренки поїхали до батьків дитини, і все побачили на власні очі, завдяки соціальним службам та поліції вони на законній підставі залишили Катрусю у своєму домі, а цих батьків вирішили позбавити прав на дитину.
Різдво вони зустріли втрьох, всі щасливі та задоволені, кожен з них, незважаючи на роки невдач, все ще вірили в диво, і тепер воно настало. Катю оточили батьківським теплом, її офіційно вдочерили й дівчинка більше не мерзла на холоді, чекаючи, поки відкриється магазин, де її нагодують чужі люди, поки її батьки вдома п’ють.
