Каті було п’ять, коли вона усвідомила, що батьки її нe люблять, адже r0piлка була для них ціннішою за дочку

Життя батьків Каті було схоже на весілля, яке вони проводили чи не щодня — постійні гості у їхньому старому будинку, всі п’яні та веселі, брудний посуд на столі та гучна музика, яка грала безперервно. Всі в домі були зайняті одним — напитися, а от за дитиною ніхто не дивився, вона належала сама собі й батьки дуже сердилися на неї, коли Катруся просила їсти чи почитати їй казку перед сном.

Як і всі діти, напередодні Різдва Катя думала, що має статися щось неймовірне в її житті, вона чекала не тільки на подарунок, але й на кардинальні зміни — що тато з мамою перестануть пити, почнуть її помічати та приділяти увагу, вона піде в садочок і буде мати друзів, а в їхньому домі завжди буде затишно та пахнутиме свіжим хлібом. На жаль, ще не одне Різдво не виправдовувало надій дитини, бо батьки не змінювалися, а в домі не було навіть прикрашеної ялинки. Але чомусь цього року вона, як ніколи, була впевнена в тому, що диво обов’язково станеться.

Дівчинці було важко просто чекати, та ще й на голодний шлунок, одного ранку вона прокинулася від болю в животі й пішла на кухню шукати їжу, але побачила там тільки п’яних батьків, які вигнали її з кімнати. Тоді Катруся не витримала і зі сльозами на очах пішла одягатися та вийшла з дому. Вона часто ходила або до сусідки, яка її жаліла та годувала, або в магазин, де хтось їй купляв солодощі та хліб.
На жаль, того дня сусідки не було вдома, і Каті пішла до магазину. На вулиці було холодно, а двері зачинені, вона прийшла занадто рано і вирішила почекати відкриття магазину. Почав падати сніг, без шапки та рукавиць, в одному пальті та з поношеними чоботами Катруся дуже замерзла, вона ходила туди-сюди, щоб хоч якось зігрітися. Люди підходили до неї, питали чи все гаразд і йшли далі по своїм справам. Раптом до неї підійшла сімейна пара, чоловік і жінка були гарно одягнутими, з веселими та щирими очима і від них гарно пахло. Вони спитали в Каті:

“Де твої батьки, чому ти так легко одягнута і стоїш на морозі, що ти чекаєш?”.

Катруся заплакала і розповіла їм все, що так довго тримала в собі. Дорослі люди пожаліли дитину і запропонували їй поїхати до них, вона погодилася.

Вдома у сім’ї Петренків було тепло та затишно, не так, як у її батьків, ці люди випромінювали доброту і відразу запросили голодну Катрусю до столу. Жінка нагріла молоко дитині, дала їй їсти та запропонувала залишитися у них, поки вони з чоловіком будуть вирішувати її подальшу долю.

Ці люди вже по дорозі з Катею додому вирішили, що дитина не має жити з такими батьками й вони пообіцяли собі зробити все можливе аби Катя виросла в гарних умовах. Дітей у подружньої пари не було, хоч в шлюбі вони вже понад 12 років, тому Катруся для них — Різдвяне диво.

Петренки поїхали до батьків дитини, і все побачили на власні очі, завдяки соціальним службам та поліції вони на законній підставі залишили Катрусю у своєму домі, а цих батьків вирішили позбавити прав на дитину.

Різдво вони зустріли втрьох, всі щасливі та задоволені, кожен з них, незважаючи на роки невдач, все ще вірили в диво, і тепер воно настало. Катю оточили батьківським теплом, її офіційно вдочерили й дівчинка більше не мерзла на холоді, чекаючи, поки відкриється магазин, де її нагодують чужі люди, поки її батьки вдома п’ють.