«Хай дитина мерзне на зупинці тому що в нас така ситцація? Якось проскочимо»

Зранку я їхала на роботу в маршрутці й стала свідком цікавої ситуації. Але все по порядку.

Вже кілька днів, як в нашому місті запровадили kapaнтинні обмеження. Просто жах, що відбувалося в перші дні. Водії не пускали до салону більше пасажирів, ніж було передбачено. Більшість людей залишалася чекати наступного транспорту. Легко було тим, хто сідав на перших зупинках маршруту. Тому що на інших люди просто зі злими виразами обличчя проводжали так потрібну їм маршрутку поглядом. Злі були всі. Люди – тому що запізнювалися, водії – тому що втрачали гроші, та ще і їх робили винуватими та виливали на них весь негатив.

В той день з самого ранку почався дощ. Погода просто жахлива. Холодний вітер, болото, та ще й низька температура. Наша укомплектована пасажирами маршрутка їхала повз повні зупинки людей. Водій тільки розводив руками на те, як люди махали йому, щоб він зупинився. «Куди я вас посаджу?»

Однак на одній зупинці він все ж таки зупинився. Люди одразу почали бігти, щоб першими зайняти одне місце. Саме стільки показав водій пальцями. Але це місце було не для них. Він особисто вийшов й допоміг зайти до автобуса дівчинці-школярці. Вона була одягнена в легку куртку та спідницю. Виявляється в неї сьогодні був виступ й одягтися тепліше ніяк не можна було.

Весь автобус розумів, що водій порушив правило та взяв зайвого пасажира. А він голосно сказав: «Хай дитина мерзне на зупинці, тому що в нас kapaнтин? Якось проскочимо,» – й засміявся.