Я працюю вчителем у місцевій школі. Недавно моя донька вступила до університету. Але оскільки вона вступила на державну форму навчання, я вирішила зробити їй подарунок. Адже вона своїм розумом, зекономила наші гроші. Тому ми з чоловіком купили їй телефон про який вона мріяла. Він був від фірми Apple.
Моя Марта була порядною дівчиною. До того ж дуже привабливою. У неї завжди було багато залицяльників, починаючи від садочка й аж до університету.
Якось у п’ятницю вона сіла їхати додому. Добиралася вона маршруткою зі Львова до Долини. Було багато людей, адже всі студенти якраз їдуть додому.
Вийшовши на зупинці, зрозуміла, що забула свій телефон у маршрутці. От халепа! Марта одразу помчала до автобусної станції, щоб дізнатися номер водія. Подзвонивши до нього та пояснивши всю ситуацію, він сказав, що ніякого телефона у салоні не знайдено.
Зі сльозами на очах повернулася наша Марта додому. А телефон коштував чимало – понад тридцять тисяч. Моя остання надія, це було зателефонувати на її номер. Можливо хтось підніме слухавку.
І справді, слухавку підняв молодий хлопець. Сказав, що без проблем поверне телефон. Я запропонувала йому грошову винагороду, але він сказав, що гроші йому не потрібні. Але поставив іншу умову – піти на побачення з моєю дочкою.
Як згодом виявилося, він сидів поруч біля Марти, вона ще тоді припала йому до душі. Хлопець сором’язливий, тому не знав, як підійти та познайомитися, а тут така нагода.
Я й не знала, що відповісти. Тому віддала слухавку Марті, а вона вже домовилася з хлопцем про зустріч, щоб забрати телефон та сходити разом на каву.
