Хотіла на весілля до доньки, а вона не підіймала слухавку!

Чим же рідна мама заслужила те, що донька не хотіла кликати її на весілля і не брала від неї слухавку? Що ж могло вона зробити такого стpaшнoго після того, як поставила двох своїх дітей на ноги, дала їм гідну освіту, допомогла влаштуватися у житті, продала квартиру, яка їй дісталась від батьків, доклала всі свої збережені й купила двом дітям по квартирі? То що ж пішло не так?

А батько, який покинув маму з трирічним сином і дворічною донькою, гуляв на весіллі, ніби ніколи й не йшов із сім‘ї, не відрікався від них, коли колишня просила допомоги або сплати аліментів.

Батько повернувся у місто рік тому, тоді й зв‘язався з дітьми від першого шлюбу, говорив їм різні хороші речі, які тим хотілось чути, а тепер на святкуванні весілля, танцює з четвертою дружиною, а під ногами плентаються ще двоє його дітей, і вони не єдині. Тим часом найближчі родичі нареченої, мама та брат, не прийшли на весілля. Першу ніхто не кликав, а другого так обурило це, що він і сам вирішив не йти.

Перед весіллям донька прийшла до мами й почала просити гроші на весілля, тому що напечений був з бідної сім‘ї, а їй хотілось розкоші. Мама пояснила, що може допомогти, але ж повинна розуміти, що зовсім недавно вона купила їй та братові квартиру, і грошей немає. Донька цього і чути не хотіла, вона вважала, що мама її обманює і просто десь приховує гроші, хоча і знала, що жінка працює на звичайній роботі, й ніде у неї скарбів немає.

Після цього донька не з‘являлась у материнському будинку. Мама намагалась з нею зв’язатися, щоб знайти компроміс чи якийсь контакт, та все було даремно, донька вирішила стерти її зі свого життя і навіть не брала слухавки.

Доки донька весело танцювала на своєму весіллі, її мама гірко плакала вдома, а син наливав ромашковий чай, намагаючись хоч якось заспокоїти неньку.