Для себе я почала готувати з хороших та якісних продуктів, а для чоловіка лише з найдешевших

Ми з чоловіком прожили в шлюбі вже більше, ніж тридцять років. Мені і йому по п’ятдесят. Весь цей час я його обслуговувала в усьому, що тільки могло бути. Завжди готувала, прала, прибирала, створювала вдома затишок. Я народила йому двох чудових дітей.

Все життя я була як білка в колесі. Працювала на декількох роботах, завжди бралася за всілякі підробітки, і все заради того, щоб наші діти мали все необхідне та могли вивчитися в університетах на того, ким вони захотіли стати.

А чоловік що? А чоловік ніколи особливо не напружувався. А як тільки прийшов час пенсійного віку так взагалі перестав працювати. Його не хвилювало, яким чином в нас з’являлися гроші і як важко я ті гроші заробляла все своє життя. Я ж продовжую ходити на роботу. І при цьому весь побут далі на мені.

А чоловік просто відпочиває. То в гаражі сходить, то телевізор дивиться, то їсть, то спить. З цього складається кожен його день. Я його багато разів просила «Піди на роботу, принеси якісь гроші в сім’ю», а він мені завжди відповідає: «Для чого? В нас і без цього все добре, і грошей ми не потребуємо». Звісно, в нього немає проблем, коли все на собі тягну я. А він ще й такий апетит має, що я ледь встигаю готувати їсти. Буває прийду додому, а все смачне він вже з’їв, а мені, молодець, бульйончика лишив.

Якось я розповіла про свою проблему одній знайомій, так вона мені порадила готувати роздільно. Тоді я зрозуміла, що це прекрасна ідея! Тому я сказала чоловіку, що була в лікаря, і він сказав, що мені потрібно сісти на дієту. Тому мою їжу йому чіпати не можна.

Тоді я стала готувати йому з дуже дешевих продуктів, а собі брала хороші та якісні продукти. Ну а що? Він ж ніколи не старався для родини, лише я пахала як тяговий кінь. Тому я вважала це справедливим, як для того, хто не цінує мою працю.

Ховати продукти, з яких я готувала собі, було легко, бо в нас два холодильника, в одному продукти, а в іншому закрутки. І сам в холодильник з закрутками я ховала свої продукти. А чоловік і не помітив різниці. Йому було байдуже, головне, що він поїв.

Я не вважаю, що роблю щось погане. Я ніколи не отримувала поваги чи вдячності від нього. Та й в принципі, як і любові. Тому хоча б на старості я хочу жити краще, а не відмовляти собі як раніше, тільки щоб іншим було краще.