Хто важливіше: рідна мама чи квадратні метри у центрі міста

Я гадав, що у нашій родині такого питання ніколи не виникне. Ми з сестрою завжди шанобливо ставилися до батьків. Так нас виховували мама й тато, таке було виховання й в школах. Але вочевидь, що моя сестра була поганою ученицею.

Вже кілька років, як мама живе сама. Тата не стало ще під час першої хвилі еп1демії. Після цього у моєї сестри з’явився жвавий інтерес до маминої нерухомості. Вона почала ставити питання про поділ майна, що ми будемо робити, коли не стане мами. Я просто дивувався. Як можна таке говорити про найріднішу людину на світі. Я навпаки бажаю мамі ще довгих років життя та міцного здоров’я.

Але виявилося, що сестра надокучала своїми думками не лише мені. Одного дня мені зателефонувала мама та сказала, що сестра привела до квартири якихось рієлторів з місцевої агенції нерухомості. Для них наша квартира була ласим шматком. Вони ходять по квартирі та щось вираховують. Я спробував зв’язатися з сестрою, але вона спеціально не брала слухавки. Довелося покинути роботу та їхати до мами. На щастя, всю ту оцінювальну команду нерухомості я не застав, а то б не знаю, чи стримався. А ось сестра стояла над мамою та майже кричала на неї. «Я тобі ще раз пояснюю, вони прийшли, щоб дізнатися скільки коштує наша квартира». Мама майже плакала. Я ледве себе стримав, щоб не взятися руками до сестри. Єдине, що мене тримало, так це те, що мама могла все побачити, а цього мені геть не хотілося.

Того дня я сильно посварився з сестрою. «Як тобі не соромно. При живій мамі рахувати її квадратні метри. Тобі потрібні гроші? Добре, скажи у скільки оцінили нашу квартиру й я видам тобі половину. Тільки не муч маму. Дай їй спокійно пожити на цьому світі,» – сказав я їй, коли ми вже вийшли на вулицю.

Сестра погодилася з моєю пропозицією. Через кілька місяців я позичив трошки грошей у знайомих, й у нотаріуса ми домовилися про те, що сестра не матиме ніяких претензій до майбутнього поділу квартири за те, що я дав їй гроші. Коли все було документально підтверджено, й ми вийшли на двір, то я сказав: «А тепер я навіть бачити тебе не хочу. Тобі якась квартира була дорожче за власну матір. Де ти тільки набралася таких ідей». Сестра нічого не відповіла. Видно, що в душі вона розуміла, що не має рації. Але гроші забрала. З того часу до мами вона приходить лише на свята, та й то не кожен раз. Потрібно нагадувати, а то раптом вона вже десь з подругами чи новим кавалером.