Коля не брав слухавку, і я поїхала до його мами!

Сіла у найближчу електричку, взяла один з останніх квитків до села, у якому проживає мама Колі. Я й подумати не могла, що туди хтось їздить, а виявляється цілий вагон туди прямує.

Спочатку Коля не хотів брати слухавки, а потім і зовсім вимкнув телефон. Ну, що ж, весело. Згадалось мені, що у нього підписана «Саня механік» і тихенько розсміялась. Ми зустрічаємося вже пів року, тому я й знала, де його шукати – у мами.

В електричці було дуже нудно, ще й книжки ніякої з собою не взяла, тому почала розглядати своїх сусідів по вагону. По кожному з них відразу було видно, що всі з села: недоглянуті, ніякого макіяжу, бруд під нігтями, старий одяг.

Я навіть подумати не можу, що у мене у житті має такого статися, щоб я так себе запустила. Я належу до тих людей, хто дуже ретельно ставиться до догляду, не можу допустити, щоб мої руки мали поганий вигляд, тому й відвідую салон краси кілька разів на місяць.

Перевела погляд на іншу жінку й побачила, що у неї жирне волосся, а її ж не більше тридцяти років, та як же так можна? А який жахливий живіт! То хоч би спробувала його прикрити якимось вільним одягом, а то ж дивитися огидно! Ніколи не доведу себе до такого стану!

Хоч я і ніколи не думала, що велика красуня, але ця молода дівчина у порівняні з сорокап’ятирічною мною виглядає у рази гірше, і це я ще применшую.

От чомусь упевнена, що хороший чоловік її віку, який обирає за зовнішністю, у її бік і не погляне, а от зі мною у нього ще все може скластися.

Їду і думаю, чому ж Коля так мене підписав, надіюсь йому там у селі ніхто з «красунь» не задурив голову!