ЖИТТЯ

“Щира душа та серце. Ось що допомагає нам залишатися людьми!”. Надихаюча історія єврея з Німеччини

Подорожуючи Німеччиною, я зустрівся з Мартіном — власником найкращого ательє в країні, який за національністю був євреєм. Він завжди нам казав:
«Хочете знати, чому я сьогодні існую? Мені було тільки чотирнадцять років, коли нацисти безжально нищили євреїв.

Німці відвезли нас до Фолькаха поїздом. У місті вночі був жахливий та неймовірний холод. Ми багато днів просиділи там без харчів та без укриття, тобто зігрітись було просто неможливо. Була сильна хуртовина. Ми не відчували свої щоки, настільки вони замерзли від холодного вітру. Сотні, тисячі людей чекали чуда тоді в ці холодні та несамовиті ночі. Кров замерзала у венах.

Google images

Біля мене сидів літній єврей, якого дуже поважали в моєму рідному селі. Він трясся від холоду. Дивитися без жалю на нього було просто неможливо. Мені було його шкода, тому я обняв його обома руками, намагаючись зігріти. Обійняв його так сильно, як тільки міг, щоб віддати хоч трохи свого тепла. Розтер йому ноги, руки, шию. Я благав його не покидати мене. Ось так цілу ніч і просиділи ми обоє. А я то і сам був виснаженим. Я не відчував своїх пальців та рук, але я не міг не бути поряд з цим євреєм, щоб хоч трохи полегшити його страждання.

Реклама

Я навіть не знаю скільки минуло часу. Врешті-решт настав ранок, сонце почало виходити з-за обрію. Я оглянув нашу місцину, намагаючись побачити інших людей. Волосся стало дибом. Все, що я зміг побачити — трупи. Все, що зміг почути — тиша. Морозна зимова ніч зморила всіх. Вони повмирали від лютого холоду. Живими залишилося тільки двоє: дідусь і я. Він залишився в живих, тому що я не давав йому замерзнути, а я залишився в живих, тому що обнімав його.

Дозволите поділитися секретом? Як же вижити в цьому жорстокому та холодному світі, як ті ночі? Щира душа та серце. Ось що допомагає нам залишатися людьми. Коли ти надихаєш інших та піклуєшся ними, тоді й ти отримуєш підтримку, зміцнення і наснагу».

Реклама

Також цiкаво:

Close