ЖИТТЯ

Коли я була вагітною, від мене відм0вилися рідні і друзі

Я вперше закохалася у сімнадцять років. Альберт став для мене сенсом життя. Я заради нього була готова на все. Зустрічалася з ним вісім місяців. А потім тест на вагітність показав дві смужки. Я з радістю сповістила цю новину Альберту. Та виявилося, що мій коханий не був готовий до дітей. Він запропонував мені зробити аборт. Я відмовилася. Альберт сказав, що ми не будемо разом і пішов.

Коли я повернулася до рідного дому, зізналася татові. Мама моя померла чотири роки тому. Я думала, що тато допоможе мені у тяжку хвилину, прихистить. Та у нього була нова дружина. Галина була проти того, щоб я залишилася жити з ними.

– Ну ти не сердься, донько… Але валізи збирай! – сказав рішуче батько.

Реклама

– А куди ж я піду?

– Не знаю. Йди туди, де нагуляла.

Надворі була зима, до пологів мені залишалося чотири місяці. Я не знала, де мені жити, як виховувати дитину. На тлі нервових зривів я потрапила до лікарні на збереження. І зізнаюся, що я була рада цьому. У лікарні мене годували. Тут можна було помитися і виспатися. Коли мене хотіли виписувати, я видумувала різні причини, щоб залишитися тут. Мені треба було якось дотягнути до пологів.

Я запланувала, що після пологів відразу напишу відмову від дитини. Та коли вперше побачила свою доньку, заплакала. Вона була чудовою! Такою гарною… Такою рідною… Я зрозуміла, що не зможу її залишити.

Тоді зателефонувала своїм друзям, попросила про допомогу у них, поки не вирішу проблеми з житлом. Та усі відмовили мені. Як кажуть: друзі пізнаються в біді. Залишалося геть мало часу – через декілька днів нас повинні були виписувати.

Я вже втратила надію. Аж тут до мене зателефонував друг мого дитинства Вадим. Ми давно з ним не спілкувалися, тому я навіть не просила його про допомогу. Він сказав, що чув про мою проблему і запропонував пожити у нього. Я з радістю погодилася.

Виявилося, що Вадим жив з мамою у двокімнатній квартирі. Він забрав мене з Людочкою з пологового будинку.

Жити спочатку було важко. Донечка постійно плакала, часто заважала спати Вадиму та його мамі, Анжелі Романівні. Через сім місяців мені запропонували вийти на роботу. Мама Вадима сказала, що буде мені допомагати з малечею.

Пізніше я подала документи на аліменти. Альберт дуже розсердився на мене за це. Про донечку дізналися його батьки. Я була здивована їхній реакції – вони встали на мою сторону. Тепер допомагають мені з Людочкою, дають гроші, купують речі, продукти, не обділяють онучку увагою. Я дуже вдячна їм за це. Альберт платить аліменти, але ні разу не бачив донечку. Та й не хоче навіть бачити. А я не хочу бачити його.

Вадим, друг мого дитинства, часто грався з Людочкою. Він приділяв й мені достатньо уваги. Коли я почала отримувати гроші, вирішила найняти квартиру, щоб не заважати Вадиму і його мамі. Але він почав відмовляти мене від цієї ідеї. А потім зізнався, що давно кохає мене. Запропонував не спішити з висновками і подумати про те, щоб стати його дружиною. До Людочки він ставиться, як до рідної. Взагалі він – дуже хороший чоловік. Думаю, що мені варто замислитися над його пропозицією, адже теж відчуваю, що небайдужа до нього.

Я вдячна Вадиму та Анжелі Романівні за підтримку та допомогу у тяжкий період мого життя. Вони – людяні та доброзичливі. Рідні відмовилися від мене, коли я потребувала їхньої опіки, а Вадим та його мама перевернули все моє життя у кращу сторону.

Реклама

Також цiкаво:

Close