Коли я йшла на роботу, до мого дому приходила свекруха, яка готувала їсти з моїх продуктів, користувалась всіма моїми речами. А коли я поверталась, то їсти вже було нічого. Одного дня мої нерви не витримали, і я вирішила серйозно поговорити з нею

Ніна Валеріївна завжди була з тих жінок, хто вважає, що їхньому сину потрібне все найкраще, тому я, звичайна дівчинка з села, ніяк не підходила на роль його нареченої. Але, на щастя, вибір робила не вона, а її син, тому вона мусила змиритися.

Хоча я і була з села, але самостійно закінчила університет на державній формі, швидко знайшла високооплачувану роботу і з допомогою батьків купила собі двокімнатну квартиру. Тому, коли ми одружилися, я забрала жити його до себе, адже до цього він жив в однокімнатній з мамою. Допомогла йому влаштуватися на роботу, а потім пройти підвищення кваліфікації.

Після народження доньки ми з чоловіком прийняли спільне рішення, що у декрет відправиться він, адже я заробляла удвічі більше. Ще тоді я й уявити не могла, що від того моменту моя квартира отримає нову господиню – свекруху.

Коли я йшла на роботу, до мого дому приходила свекруха, яка готувала їсти з моїх продуктів, користувалась всіма моїми речами. А коли я поверталась, то їсти вже було нічого. Насправді вдома після неї завжди залишався безлад і ще багато справ, тому, повертаючись додому, я навіть не відпочивала. Моя свекруха також вдома не відпочивала, її головним завданням було зателефонувати всім подругам і розповісти, яка у неї погана невістка, що їй доводиться самій щоранку ходити готувати їм їсти та «доглядати сина».

Одного дня все перевернулось. Я не могла більше цього терпіти. Тоді мій чоловік зателефонував і повідомив, що свекруха звільняється з роботи, щоб бути у нашому домі господинею. Той день був для мене й так важким, кінець кварталу, багато звітів, перевірки, тому ця новина змусила мене нагадати собі, що прийшов час і вдома навести лад.

Повернувшись додому, я застала вдома свекруху.

– Шановна Ніна Валеріївна, а що ви тут такого робите, що з роботи звільняєтесь? Ви вирішили, що ви тут велика господиня, тому що можете приготувати їсти з продуктів, які зароблені на мої гроші, або ще краще – просто розігріти приготовлене мною? А потім ви що робите? Доглядаєте сина, якому 30 років і який вже сам має за собою дивитися?

– Я тебе почула. Я не повернусь сюди рівно до того моменту, поки ти не прийдеш і не вибачишся переді мною, – відповіла свекруха, а я лише полегшено видихнула.

Проте чоловік був переконаний, що я не права і почав захищати свою маму.

– У нас є два варіанти: або ти вибачаєшся перед нею, або сама йдеш у декрет, а я виходжу на роботу! – оголосив він мені свій вирок.

Я погодилась на другий варіант, проте і тут чоловік поспішив мене розчарувати. Його зарплата була виключно його, а ми з донькою виживали на декретні. Можливо, ми б і не вижили на них, у мене є ще відкладення, з яких я потрохи беру гроші, але ж чоловік також хоче на них харчуватися і жити.

Я пробувала йому пояснити, що тепер він має забезпечувати сім’ю, як я раніше, але він цього не розуміє, знову слухає лише свою маму.

– Мені мама сказала, що всі зроблені гроші – це лише мої гроші, тому я сам оберу, як їх і нащо витрачати!

Я не могла такого стерпіти. Як він міг так говорити жінці, яка допомогла йому влаштуватися у житті, знайти роботу, народила йому доньку?! Сил у мене більше не було, я почала думати про розлучення, проте переживаю, що у свої 35 років буду нікому не потрібною з дитиною. Але й залишатися далі з таким чоловіком і свекрухою – справжня каторга.

Можливо, ви мені дасте пораду, як чоловіку показати, що його мама не права? Чи краще вже відразу розлучатися?