Коли я нaродила свого першого сина у 17 років, всі подруги дивилися на мене кoсо, вони були впевнені, що я не впoраюся з дитиною, стану п0ганою матір’ю для хлопчика

Так, в той період у мене не було досвіду виховання маленької дитини, але я інтуїтивно відчувала, як мені поводитися з сином, бо після його народження ми стали одним цілим. Мій Вадим не звик мені жалітися на синці на руках чи ногах, коли він падає, то відразу встає, чистить одяг від бруду та йде гратися далі.

Багато для кого моя поведінка в момент падіння сина здається дивною, подруги не люблять гуляти разом з нами, бо постійно сердяться на мене та дають свої непотрібні поради: “Тобі треба більше приділяти уваги сину, він виросте байдужим до тебе, хіба ти цього хочеш?”.

В такі моменти я тільки посміхаюся та стараюся перевести розмову в інше русло, бо знаю, що моя дитина виросте не байдужою, а відповідальною. Я знаю, про що говорю, бо мене з дитинства також не балували, тато завжди казав: “Ти повинна навчитися бути самостійною, бо в дорослому житті чужі люди тебе не пожаліють, будь завжди впевненою та стій на своєму, бери на себе відповідальність та впевнено крокуй серед натовпу”.

Одного разу мій Вадим у віці чотирьох років побився у дворі зі старшим на два роки хлопчиком — вони не поділили іграшковий потяг. Тоді мама того хлопчика була дуже обурена, почала сварку зі мною, бо я не втручалася в дитячі розбірки, а просто підійшла та спостерігала, коли вони тільки сварилися. Я не змушувала сина віддати іграшку тій дитині, бо у них були рівні права на неї, але і не змушувала залишити собі, я хотіла подивитися, як мій син вирішить конфлікт. Але той хлопчик був дуже капризним і першим почав бійку. Я стала на захист сина тоді, коли мама кривдника моєї дитини почала на мене кричати. Після тієї ситуації зі мною не розмовляють майже всі мами з нашого двора.

Пройшло вже два роки, і я ані на хвилину не пошкодувала за те, що так виховую свого сина. Зараз він пішов у перший клас і виділяється своєю організованістю та самостійністю, вчителька майже щодня його хвалить.
Я пишаюся своєю дитиною і раджу кожній молодій мамі не слухати порад інших, “досвідчених” матусь, бо кожна дитина унікальна і не всі повинні бути однаковими.