Коли я почув слова дружини “Oбирaй: або я, або вона”, я виpiшив пiти з дoмy і ні разу нe пoшкoдyвaв про те, що обрав доньку!

Наша з дружиною історія кохання розпочалась дуже банально. Ми познайомились в кінотеатрі перед сеансом і вже після перегляду фільму ми нe poзлучaлиcь. Я покохав її з першого погляду, постійно влаштовував романтичні побачення й робив їй подарунки. Через пів року освідчився, і ми одружились. А ще через пів року ми дізнались, що станемо батьками. Ми були безмежно щасливими.

Під час вагітності я оточив дружину ще більшою увагою та турботою. Коли ми розповіли цю новину моїм батькам, вони дуже зраділи. А от реакцію тещі на вагітність доньки ми так і не зрозуміли: вона ніби й не засмутилась, але й особливого щастя ми не помітили. Дружину це дуже засмутило, але згодом я зміг відволікти її від поганих думок.

Я старався оберігати дружину від хвилювань, щоб з донькою все було добре. Та і за словами лікарів вагітність проходила нормально, і аналізи не показували ніяких відхилень. Але самі пологи тривали близько 12 годин. Ми були дуже раді, коли наша донечка нарешті народилась.

bezzeganya.reblog.hu

Дружина була дуже виснажена, тому одразу після пологів заснула, і я весь цей час був поруч. Та коли до нас зайшов лікар, ми обоє були шоковані після його слів.

– Вітаю вас! У вас донечка. Але на жаль в мене й погані новини для вас. У вашої дитини виявлено ДЦП.

Як це можливо? Ми ж здавали всі необхідні аналізи, і все було в межах норми. Та й УЗД не показувало ніяких відхилень, – рознервувалась дружина.

– Я розумію вас. Але так буває… – спокійно відповів лікар, а потім таким же спокійним голосом продовжив – Це 100% інвалідність. Чи готові ви ростити й виховувати таку дитину? Чи можливо готові написати відмову від неї? Добре подумайте.

Після цих слів дружина не втрималась і розплакалась. Я сам ледь тримав себе в руках. Але коли вона заспокоїлась, ми добре все обміркували. Розуміючи, як важко нам може бути, все-таки вирішили залишити донечку. Але теща змогла переконати дружину написати відмову. Я був просто шокований, коли вона сказала мені “Обирай: або я, або вона”. Не очікуючи цього від себе, я обрав доньку.

Після виписки дружину я більше не бачив, а донечку Валентину я забрав разом зі своїми батьками. Вони повністю підтримали це моє нелегке рішення і не залишили самого, запропонувавши жити в них.

Валентина була чудовою дівчинкою і майже нічим не відрізнялась від інших діточок. Мої батьки дуже допомагали мені з нею. Я приділяв її майже весь свій час. Та згодом я знайшов роботу. Адже розумів, що на пенсію батьків ми вчотирьох не проживемо.

Та одного разу колега з роботи дізналась про хворобу Валентинки й порадила мені чудового лікаря, який займається дітками з ДЦП. Вже наступного дня ми з донечкою поїхали до нього на консультацію. Лікар порадив нам вправи, реабілітаційні санаторії та вже через кілька місяців моя Валентина майже не відрізнялась від інших дітей. Я навіть віддав її в дитсадок, й вона була щаслива гратись з іншими дітками.

Одного вечора коли я саме повертався додому з роботи, мені подзвонили й повідомили “Ваша дружина потрапила в аварію. Терміново приїздіть в лікарню”. Я відповів, що помилились номером і вимкнув телефон.

Через пів року, коли ми з Валентиною йшли додому з дитсадка, біля нашого будинку я побачив тещу та Ольгу у візку. Вони були шоковані, побачивши, що Валентина абсолютно здорова. Дружина з тещею розплакались і просили вибачення за те, що відмовились від дитини й благали пробачити їх.

Особисто мене ця ситуація не розчулила, а розгнівала, і тому я твердо відповів:

– Мені байдуже на ваші вибачення! Колись давно в дуже складний період ви відмовились від нас. Але ми впорались із труднощами. І тепер ви нам не потрібні, як колись ми були не потрібні вам.

Оцініть статтю
ZigZag
Коли я почув слова дружини “Oбирaй: або я, або вона”, я виpiшив пiти з дoмy і ні разу нe пoшкoдyвaв про те, що обрав доньку!