Коли я повернулася з чергового відрядження, моя мама вже вийшла заміж за іншого. Вона розповіла мені правду про моє народження, яка мене просто шoкyвaлa!

Я була ранньою дитиною своїх батьків. Матері ледве виповнилося 18, коли я народилася, батько був усього на 2 роки за неї старший. Коли я трохи підросла, мама поїхала на навчання до іншого міста. Поки вона здобувала освіту, мною опікувався батько. Тому я завжди була з ним близькою, навіть ставши дорослою.

Коли двоє одружуються в ранньому віці, та ще й народжують дітей, то найчастіше нічого доброго з цього не виходить. Та мої батьки, як я гадала, стали винятком. Мамі довелося вийти заміж одразу після школи, та ще й вагітною. Тому не встигло минути й 9 місяців після одруження батьків, як народилася я. Тільки мені минуло два роки, як мама поїхала на навчання до іншого міста. Вона дуже хотіла стати лікарем, і тато її підтримав. Мене віддали до дитячого садочку, адже батько працював на заводі. Він брав додаткові зміни, щоб оплатити мамі навчання та відкладати гроші на квартиру. Тата часто також не було дома, жили ми в маминої мами, тож мною найчастіше опікувалася бабуся.

Тато брав активну участь у моєму вихованні, попри постійну роботу, мама ж приїжджала тільки час від часу. Вона привозила мені гостинці та нові іграшки й сукні, тож її приїзд завжди був для мене святом. Я дуже сумувала за мамою, адже й в перший клас мене повів тато, і на велосипеді вчив кататися тато, і грався в ляльки зі мною тато.

Усе налагодилося, коли мама нарешті закінчила навчання та пройшла інтернатуру. Їй вдалося влаштуватися в місцеву лікарню. Через декілька років у нас уже був невеликий будиночок з гарним садочком та навіть машина, старенька лада, та батько не міг нарадітися. До того часу я вже закінчувала школу.

Я добре навчалася, тож подавала документи й у столичні виші. І мене взяли, тож я поїхала на навчання майже відразу після того, як мама нарешті повернулася в сім’ю. Саме через це в мене склалися довірливі стосунки з татом, не те, щоб я його любила більше, проте ближчою завжди була з ним – така собі татова дочка.

Ще під час навчання я дізналася про можливість поїхати за кордон – за обміном, а там уже можна було влаштуватися на роботу. На останньому курсі я так і зробила, я вивчала міжнародне право, тож влаштувалася в решті-решт в українську фірму, проте часто їздила у відрядження. Насправді ж більшість часу я проводила саме за кордоном.

З відряджень я завжди приїжджала хоча б на тиждень до батьків. Я за ними дуже сумувала, особливо за батьком. Йому вдалося освоїти й смартфон, й дзвінки через інтернет, та мені цього не вистачало. І в аеропорті мене завжди зустрічали мама з татом на старенькій ладі.

Коли я повернулася з чергового відрядження, моя мама вже вийшла заміж за іншого. Вона розповіла мені правду про моє народження, яка мене просто шокувала! Спочатку я взагалі не могла зрозуміти, де ж мої рідні. Я не побачила на парковці старенького татового автомобіля, а потім до мене під’їхав шикарний позашляховик. З пасажирського сидіння до мене звернулася гарна доглянута жінка, я не відразу впізнала маму. Вона попросила мене сісти до автомобіля.

Ми їхали в якому невідомому напрямку, й мама почала свою розповідь. Вона розповіла, що за той час, що мене не було, вона встигла розлучитися з моїм батьком та вийти заміж за іншого чоловіка. Цей Михайло був її першим коханням. Вони зустрічалися з дев’ятого класу й до закінчення школи. Він був із заможної родини, тож його батьки були проти того, щоб їхні з мамою стосунки переросли в щось серйозне. Після закінчення школи вони зробили все, щоб розлучити маму з її першим коханням. Коли він зміг нарешті хоч трохи позбавитися від впливу батьків, то дізнався, що мама вже заміжня та має дитину. Михайло не захотів втручатися в чужу родину, а тим паче трaвмувати чужу дитину. Сам Михайло поселився в сусідньому місті, розвинув бізнес, одружився, та дітей у нього не було – дружина виявилася бeзплідною.

Декілька років тому Михайло залишився сам, дружину раптово просто «спaлив» рaк. Мама клялася, що вона не розшукувала ніколи Михайла, хоча все життя любила тільки його, а мого батька просто терпіла поруч, бо їй так було зручно. Декілька місяців тому вона випадково зустрілася з Михайлом у якомусь кафе. Вони почали спілкуватися, згодом зрозуміли, що так само сильно кохають один одного й кохали все життя. Мама швидко прийняла рішення – розлучилася з моїм батьком та вийшла заміж за Михайла.

Та шокувало мене навіть не це. Мама мені розповіла, що Андрій – не мій справжній батько, а насправді це – Михайло. Начебто вона зрозуміла, що вагітна, коли батьки Михайла вже розлучили їх, тому прийняла залицяння Андрія та вийшла згодом за нього заміж.

Я не хотіла в це вірити. Не могла моя мати брехати мені й батькові все життя. Та ось ми під’їхали до великого сучасного будинку. На порозі нас зустрів гарний доглянутий чоловік середніх років. Мама проголосила: «Познайомся, Оленко, це твій справжній тато». Я просто привіталася з новим маминим чоловіком, а потім почала питати, де тато, тобто, Андрій зараз. Мати відповіла, що не знає, що з ним, і щоб я заходила до нашого нового дому. Я розвернулася, взяла валізу та пішла, зловила таксі та поїхала до свого батька.

Тато не відчиняв, а свої ключі я так і не змогла знайти. На щастя, вийшла сусідка. Вона мені повідомила, що тата ще декілька днів тому забрала швидка – серцeвий нaпад. Добре, що вона знала, до якої лікарні забрали батька.

Коли я нарешті знайшла тата та зайшла до нього в палату, він неуважно дивився у вікно та був дуже сумним. Я привіталася. Тато помітно зрадів, що я прийшла, вибачився, що не зустрів мене. Та я помітила, що в погляді його був смуток, і що він перестав мене називати «донею». Я потурбувалася, щоб тата перевели в окрему палату. Купила йому фруктів та смаколиків, звичайно, за рекомендацією лікаря. А потім уже почала розмову. Я прямо його запитала, чи казала йому мама про те, що він не мій батько. Виявилося, що нещодавно вони сперечалися про те, хто поїде зустрічати мене в аеропорті, і мама все видала. Сeрце батька такого не вuтримало. Дякувати богові, він устиг зателефонувати до швидкої. Коли я прийшла до лікарні, тато вирішив, що це буде прощання, що я його покину, щоб жити з мамою та її новим чоловіком.

Та мені не давав спокою один факт – я завжди була схожою на свого тата, тобто, Андрія. Усі це помічали, і навіть характер у мене був татів. Тому відразу, як випала така можливість, я зробила тест ДНК. Тато на це погодився. Чекали ми результатів у напруженій атмосфері, та я запевнила батька, що лише він мені рідний, адже тато – не той, що народив, а той, що виховав. Але я все одно побоювалася, що татові знову стане погано. Ми відкрили конверт з результатом… виявилося, що мій тато – мій рідний, тобто, Андрій і є мій тато.

З того часу я більше не спілкувалася з мамою, а вона не шукала зустрічі зі мною. Невдовзі я вийшла заміж, народила чудового сина. Одного разу, проїжджаючи повз будинок мами та її чоловіка, зі своєю сім’єю я вирішила заїхати привітатися. Коли мама побачила свого онука Дмитра, то все зрозуміла, адже він – копія мій тато. Ми відверто поговорили. З того часу ми іноді спілкуємося, але довірливих стосунків та близькості, як з татом, у мене з мамою немає.