Коли я вийшла з ресторану на вулицю, то почула, як мої подруги перемовляються. Вони говорили про те, яка я товста, що могла б і скинути вагу до весілля, а, взагалі, Іван одружується зі мною тільки тому, що я вагітна. Потім вони ще довго сміялися, я повернулася до ресторану, та не могла викинути з голови їхніх слів!

Я ніколи не була худенькою, скоріше навпаки, та під час навчання в університеті моя вага зросла ще на десять кілограмів. Я намагалася схуднути, та я дуже любила готувати, та й смачно попоїсти, тому надовго мене не вистачало… Я думала, що ніколи не влаштую особисте життя, та тут з’явився Іван…

Я завжди була дівчиною в «тілі», та коли поїхала навчатися, то набрала ще десять зайвих кілограмів. Після навчання я залишилася працювати в місті, винаймала квартиру. Та я часто навідувалася до батьків. Звичайно, я не сиділа вдома, зустрічалася з подругами, ходила до місцевого клубу. Та потім подруги все частіше стали говорити про те, що мені час схуднути…

Чесно, я багато разів сідала на дієту та намагалася займатися спортом. Але це все не для мене – я люблю смачно попоїсти, та й готую я просто відмінно, тому мені важко стриматися. Та й м’ясо я люблю, тому сидіти на курці, гречці та овочах – це не для мене.

Звісно, я розумію, що зайва вага мене не прикрашає. Моїй фігурі точно дуже далеко до модельної, але я не відчуваю дискомфорту, та й проблем зі здоров’я у мене немає ніяких. За останній час я все ж таки спромоглася скинути кілограмів п’ять, та все одно до ідеалу мені далеко.

Та тепер я майже не приїжджаю в рідне містечко. І все через моїх подруг. Вони часто почали перешіптуватися в мене за спиною про мою зайву вагу. Та й прямо в очі мені почали говорити, що така товста я нікому не буду потрібна.

Ще зі школи мої подруги часто зустрічалися з хлопцями, а я – ні. Зараз же вони мали наречених та планували весілля. Я ж навіть одного залицяльника не мала. Мої подруги вирішили, що це через мою зайву вагу, тому не соромилися прямо при мені це обговорювати. Тільки ви не подумайте, що вони мені співчували чи щось радили, скоріше висміювали, ще й говорили в третій особі про мене, коли я знаходилася поруч. Тож після декількох таких зустрічей я стала менше спілкуватися з подругами.

Я приїжджала тільки до батьків. Вихідні я проводила тільки з рідними, бо вони мене приймали такою, якоя я є. Згодом дві мої подружки вийшли заміж, та вони не влаштовували пишних весіль, тільки розписалися, та й усе на тому. Та й подружнє життя в них було таке ж сіре. Бачилися ми так само рідко, але вони весь час скаржилися на неувагу з боку чоловіків.

Згодом я познайомилася з Іваном. Він дуже гарно залицявся, тож, звичайно, я сходила з ним на декілька побачень. Іван був дуже уважним, завжди дарував мені квіти, запрошував у гарні ресторани. Ми почали зустрічатися.

Через пів року я також отримала пропозицію руки та серця. Ми були в театрі. Іван домовився з трупою та прямо під час вистави вийшов на сцену, зізнався мені у коханні та попросив бути його дружиною. Я погодилася.

Ми стали жити разом та збирати на весілля. Ми думали влаштувати пишне гуляння, запросити всіх родичів та друзів. Невдовзі ми мали потрібну суму, адже заробляли достатньо.

Одного разу незадовго до весілля ми зайшли до батьків Івана. Я якраз збиралася купувати сукню, тому вирішила спитати поради в майбутньої свекрухи. Вона пильно мене оглянула та сказала, що білої весільної сукні такого розміру не знайдеться! Це мене дуже засмутило, та Іван сказав, що я в нього красуня, і він мені купить найкращу сукню! Так і сталося!

Весілля ми гуляли в найкращому ресторані міста. Усе проходило просто чудово! Та один випадок мене вибив з колії. Коли я вийшла з ресторану на вулицю, то почула, як мої подруги перемовляються. Вони говорили про те, яка я товста, що могла б і скинути вагу до весілля, а, взагалі, Іван одружується зі мною тільки тому, що я вагітна. Потім вони ще довго сміялися, я повернулася до ресторану, та не могла викинути з голови їхніх слів! Я розповіла про все чоловікові, і він мене знову заспокоїв. Так я впевнилася, що в мене дійсно найкращий чоловік у світі.

Після весілля ми поїхали відпочивати, а коли повернулися додому, то чоловік не переставав дивувати мене сюрпризами та квітами!

Я заміжня вже три роки, і чоловік і далі продовжує мене балувати та дивувати. На кожне свято я отримую гарні дорогі подарунки, а квіти бачу кожного місяця, а не лише на 8 березня. Подруги ж продовжують цьому дивуватися та відверто заздрять мені.

І скажіть тепер, навіщо відкладати життя на потім? Чому ми обмежуємо самі себе? Не обов’язково худнути, щоб одягнути гарну сукню. Не обов’язково мати гарну фігуру, щоб бути коханою та щасливою. Просто любіть себе, і ваше щастя вас обов’язково знайде!