Олесею ми познайомилися в потязі. Їхали разом на море, якраз завершили навчання в інституті. Ми однолітки. Якось розговорилися і так проговорили весь відпочинок, а потім і взагалі зрозуміли, що не можемо один без одного.
Ми позустрічалися ще деякий час і одружилися. Батьки подарували нам на весілля квартиру. Ну як подарували – за кілька днів до весілля придбали її на ім’я своєї дочки. Хоча я б і не претендував на це житло, бо воно не моє.
Жили ми разом і окремо від батьків. Були закохані і щасливі. Я шукав роботу і підробляв таксистом. Олеся ж сказала, що хоче рік після навчання відпочити, а тоді вже шукатиме роботу. Я й не був проти, бо хотів, щоб моя дружина була щаслива. Тих грошей, які я отримував – нам вистачало.
З часом у Олесі почали рости і апетити, і потреби. Роботу за професією я вже й не шукав. Мені потрібно було нас утримувати, тому я продовжував таксувати вечорами, а вдень працював на будові.
Так як гроші я отримував щодня – віддавав їх дружині або ставив до нашої шкатулки. Ніколи навіть не рахував точну чи хоча б приблизну суму за місяць. Та й потреби такої не було.
Наше спільне життя почало погіршуватися. Ми майже не проводили часу разом. Дружині постійно не вистачало грошей, а я працював до пізньої години.
Вдома Олеся перестала підтримувати чистоту, порядок і готувати їсти. Останні два місяці я харчувався або в своєї мами, або в фаст-фуді. Посадив собі трохи шлунок навіть.
Олеся займалася своєю красою. Про роботу давно забула. Не те що рік відпочивала, а цілих чотири і мабуть, відпочиватиме і далі.
Одного дня я просто не витримав того навантаження, яке було на мені. Я теж втомлююся і хочу хоч якогось доброго слова, але куди там. Я просто зібрав свої речі і сказав дружині, що більше так не можу. У відповідь почув:
– І я так не можу. У нас не життя, а пекло.
На цьому наша історія завершилася. Ми розлучилися за день, бо дітей у нас не було і обоє були згідні на розлучення. А я продовжував працювати на двох роботах, бо звик.
І знаєте, коли в кінці місяця я підрахував свої заробітки то був шокований. Я так багато заробляю, що й уявити собі не міг. От тільки не розумію куди Олеся дівала всі ці гроші. А це майже дві тисячі доларів. І їй постійно не вистачало.
Зараз я планую в такому темпі попрацювати ще кілька місяців, щоб придбати собі якусь однокімнатну квартиру. Потім залишу роботу на будові і шукатиму таки за спеціалістю. Заробітку від таксування мені має вистачити на перші періоди.
Недавно бачив Олесю. Ми навіть говорили. Вона і далі не шукає роботу, їй фінансово допомагають батьки. Колишня дружина навіть між слів сказала, що сумує за мною і їй мене не вистачає.
От тільки я за нею і зовсім не сумую. Мені добре, настільки добре, що я ніколи й не задумувався повернутися до неї. А їй мабуть грошей не вистачає.
