ЖИТТЯ

Мій чоловік був обурений таким вчинком. Як це рідний батько не захотів допомогти хворій дочці та залишив її н@npu3в0ляще?!

Мені було двадцять років, коли мати народила сестру. Але через складні пологи, вона, на жаль, покинула нас. Ось так я стала cup0m0ю. Сестричку взяла на своє виховання. Змушена була забрати документи з університету та поринути у сімейні будні.

Влаштувалася на роботу, оскільки сестру потрібно було утримувати.

Про нашого батька ми майже нічого не знаємо. Коли мені виповнилося п’ять років, він зрадив матері та пішов до іншої жінки. Від неї має дорослу дочку – Надію. Потім знову був повернувся до моєї матері, взнав, що вона завагітніла й знову зник. Все життя він боявся відповідальності.

Реклама

Я багато працювала, щоб моя сестричка мала все найкраще. Вдень працювала офіціанткою, а вночі йшла прибирати фітнес зал після тренування. Повертаючись пізно додому, готувала їсти, прибирала, прала й виділяла час, щоб погратися з сестричкою. Я не хотіла, щоб вона відчувала брак уваги.

Так сталося, що я захворіла. Застуда набирала серйозних оборотів, тому я змушена була звільнитися з роботи. Лікувалася вдома, але цим зробила собі гірше. У мене виявили двостороннє запалення легенів. Й з грошима скрута. Вирішила я зателефонувати до батька, але він навіть не підняв слухавку. Тоді я зібралася та пішла до нього на роботу. Він сказав, що немає часу мене слухати, начебто у нього багато роботи. А стосовно фінансової допомоги то це не до нього, сказав, що зараз у нього скрута. В принципі все, як завжди, потрібно надіятися тільки на себе.

Ці часи минули. Я одужала. Відкрила свій салон краси у центрі міста. Вийшла заміж за чудового чоловіка. Якось я розказала цю історію своєму Андрію. І як виявилося, мій батько декілька днів тому прийшов влаштовуватися до мого чоловіка на роботу. Той звісно ж його прийняв, але дізнавшись мою історію, на другий же день сказав покинути його фірму. Мій чоловік був обурений таким вчинком. Як це рідний батько не захотів допомогти хворій дочці та залишив її напризволяще?!

Сумніваюся, що у нього зовсім не було коштів. Але і не у них справа… Банальна моральна підтримка вже багато чого б означала.

Спочатку я просила, щоб він його залишив. Але мій Андрій сказав, що вчиняє правильно, як то кажуть, по-справедливому.

От зараз батько опинився на моєму місці. Можливо хоч трошки зрозуміє, мій стан у той момент…

 

Реклама

Також цiкаво:

Close