Виховувала я сина сама, намагалася усім його забезпечити, тому завжди тяжко працювала. Син пішов навчатися до технікуму, потім влаштувався на роботу, та не зміг там втриматися. Потім син одружився, та так роботи й не знайшов. Коли народився онук, то всю родину забезпечувала знову я…
Не знаю, що я впустила при вихованні сина… Може, мало проводила з ним часу. Може, сказалася відсутність батька та «чоловічого» виховання. А може, я дуже часто намагалася йому догодити, тому не привчила до самостійності. Та сталося так, як сталося. Тепер мій син дорослий і сам має родину, ще й не одну, а я більше нічого не можу вдіяти, щоб його змінити…
Після закінчення технікуму син влаштувався у відому компанію, та пропрацював він там лише один тиждень, бо він весь час спізнювався на роботу, не виконував свої обов’язки. Можливо, я сама привчила сина до того, що він може отримати все, що потрібно, нічого для цього не роблячи, і тепер він зовсім не хотів «напружуватися».
Через два роки після цього син так само не працював та фактично «сидів на моїй шиї». Я зранку до ночі була на роботі, тому й не помітила, коли в сина з’явилася дівчина. Через декілька місяців він прийшов з нею в нашу квартиру та оголосив, що одружився, і тепер його дружина буде жити з нами.
Я сподівалася, що після одруження син знайде собі роботу, та він і не думав про це. Крім того, його дружина також була безробітною. Тож мені довелося тягти на собі не тільки сина, а і його дружину. І якщо Аліна влаштувалася хоча б на пів дня на роботу, то син і далі перебивався випадковими заробітками.
Через пів року Аліна завагітніла. Коли вона пішла в декрет, то знову фінансові витрати всієї родини опинилися на мені. Коли онуку виповнилося пів року, то Аліна знову вийшла на роботу на пів дня, а син і далі сидів удома й працював лише час від часу.
Та через декілька місяців син повідомив нам з Аліною гарну новину – він знайшов постійну роботу. Та поганою новиною виявилося те, що робота була за містом – у невеликому селищі поблизу. Син сказав, що їздити туди-сюди кожного дня задорого, та й там також працюють хлопці з міста та живуть на квартирі, тож він поїде туди, а додому буде навідуватися на вихідні та коли буде час.
Та пройшло три тижні, а син навіть не телефонував ні мені, ні Аліні. Невістка почала турбуватися, думала, що з ним щось сталося, що треба їхати в селище, та тут їй на телефон зателефонувала жінка. Вона сказала, щоб невістка виїжджала з квартири «її чоловіка», бо вони скоро приїдуть.
Виявилося, що в селі син знайшов не тільки роботу, а й іншу жінку. Син зателефонував мені та розповів, що та жінка – кохання всього його життя. Вона старша за нього та має двох дітей від попереднього шлюбу, і вони вирішили разом переїхати в нашу квартиру, двокімнатну, до речі.
Я сказала синові, що якщо він хоче бути з тою жінкою та її дітьми, то нехай і надалі живе з нею в селі або винаймає квартиру, Аліну з онуком я виганяти не буду. Я нагадала синові, що квартира не «його», а моя, і він ніякого стосунку до неї не має. Тепер я відмовилася від свого сина!
Іноді син телефонує мені та просить грошей, адже тепер у нього велика сім’я, та я не хочу більше забезпечувати його, достатньо, що одна його родина на мені! І я вважаю, що вчинила правильно!
