Коли ми на різдвяних канікулах приїхали до родичів, щоб відпочити у Карпатах, вони нам відразу вка3али, де місцева їдальня. Оце гостинність! До такого я не 3вик!

Я ріс у сім’ї, де щоразу, як до нас мали прийти знайомі, родичі чи просто друзі, мама довгий час проводила на кухні, а потім гостинно накривала розкішний стіл. Банкети у нас продовжувалися, якщо родичі приїжджали у гості на декілька днів. Батьки вчили й мене так само приймати гостей.

Коли я одружився, то ми з Інною з власного досвіду дізналася, що аби гості наші були задоволеними, треба багато сил докласти.

Тільки ось тепер я думаю: нащо воно взагалі потрібно? Мої батьки упевнені, що по-іншому жити неможливо. Треба бути хорошими та гостинними господарями. Мама постійно запевняла: гості ж не щодня відвідують, тому потрібно їх зустрічати, як годиться.

Звісно, зараз такий час, що особливо розкішного застілля не влаштуєш. У інших родинах цим навіть і не переймаються!

У моєї дружини є тітка Галина, яка живе на Закарпатті. Вона сама родом не звідти, переїхала туди з Донецька.

Ми вирішили погостювати у родичів з дітьми на різдвяних канікулах. Давно хотіли покататися на лижах та піднятися у гори. Та ще й сама тітка запропонувала заїхати до них у гості.

Спочатку ми планували замовити номер у готелі. Та вона рішуче заявила, що відмов не приймає. Тому таки ми погодилися декілька днів у них погостювати.

Здавалося, вона дуже гостинна і була рада нас бачити, коли ми приїхали до них додому. Але потім тітонька сказала слова, які нас відверто шокували:

– Готувати я для вас не зможу. Але на тій вулиці є чудова їдальня. Там помірні ціни та дуже смачні страви.

Оскільки ми з дороги зголодніли з дітьми, то відразу пішли до кафе. І дуже я був здивований тому, що тітка навіть чаю нам не запропонувала. Тільки тепер зрозумів, що далеко не всі господарі намагаються гостинно зустріти рідню.

У сім’ї тітки Галини ми пробули два дні, а потім подякували і переїхали до готелю.

Ну тільки уявіть собі! Це ж зовсім якась безглузда ситуація виходить! Тітка з родиною сідають за стіл на Святвечір, а ми з дружиною та дітьми збираємося до місцевого ресторану, щоб не муляти їм очі.

Хоча, напевно, ця ситуація незручною здавалася лише нам. Бо «гостинних» родичів Інни абсолютно це не бентежило. Вони були абсолютно спокійні та поводили себе, наче нічого не відбувається!

Я не звик до такого, якось гостро на це все реагував. Та й дружині це не дуже сподобалось. Тому ми вирішили, що краще поїхати до готелю.

Особливо неприємним було те, що коли вони до нас приїжджали у гості відвідати Київ, ми витратилися і підготували цілий бенкет. Звісно, сподівалися і ми на гостинний прийом. У нас вдома і дядько, і тітка, і діти їхні за обидві щоки уплітали приготовані нами страви, а потім ще й вихваляли кулінарні здібності Інни.

Така поведінка родичів дружини викликали у мене подив та обурення. Я не розумію, як так можна: коли приїжджають гості, відправляти їх харчуватися до їдальні?

А ви потрапляли у подібні ситуації?