Так ось, мій чоловік подумав, що я не сповна розуму. За кілька годин до того ми посварилися. Через якусь дурничку, я зараз й не пригадаю в чому була справа нашої сварки.
Чоловік не хотів загострювати ситуацію і просто пішов покататися на автомобілі. А я теж хотіла ковток свіжого повітря, тому пішла прогулятися. Вирішила, що піду до парку, зроблю там кілька кругів, випущу свій пар і повернуся додому.
Я пройшла можливо менше одного кілометра і побачила маленьку пташку совенятко з перебитим крилом. Мені стало її шкода. Та й за освітою я ветеринар, хоча і дня не працювала за професією.
Я акуратно підняла пташку. Вона була знесилена і навіть не тріпотала своїми крилами. Я віднесла бідолашну до нас додому, а сама побігла до аптеки, щоб придбати все необхідне і накласти шину на кісточку.
Коли я повернулася – у дверях стояв мій чоловік і одразу ж запитав:
– Чи ти не сповна розуму?! Це всього-на-всього маленька дискусія, а ти такий погром вдома зробила. А чого мені від тебе очікувати, якщо буде серйозний скандал?!
Ми дивилися один на одного великими очима і не розуміли що ж таке. Та за спиною чоловіка я помітила, що в нас вдома справді наче ураган пройшовся.
А ще моя знахідка – пташка лад навела. Сміялися ми ще довго після того, як перебинтували зламане крило сові.
