Коли побачив цього чоловіка з маленьким котеням, то знову захотів вірити у людей!

Все частіше у моїй голові були химерні думки про те, що весь світ має проблеми й рішення їм знайти неможливо. Як сказав один класик, імені якого я не пам’ятаю, що у нашому світі не має місця для розваг. Але хлопець, якого я зустріла у метро, зумів розвіяти всі ці думки.

Того вечора було дуже морозно й волого, тому я щільніше закуталась у свою куртку й краєм ока помітила чоловіка, що завернув котеня у покривало й почав його годувати через маленьку пляшечку. Я вперше таке побачила у своєму житті, та ще й у метро.

Я не могла більше на це просто дивитися й з зачудованим голосом запитала: «Що сталось?»

– Та ось повертався з роботи й помітив котеня, що голосно м’явкало, вирішив взяти його з собою, бо там би він помер від голоду й холоду! – відповів чоловік з посмішкою.

Не так давно я відкрила власний невеличкий притулок для бездомних тварин, тому такий вчинок чоловіка вразив мене до глибини душі.

На наступній зупинці я була змушена виходити, але все одно побажала удачі й щастя чоловікові та його новому чотириногому другові!