Зі своїм чоловіком Валентином я познайомилася на першому курсі інституту. Він був красенем, від якого мліли всі дівчата курсу. Але він обрав мене. Я була найкращою студенткою в групі, відмінниця і староста. Тоді мені часто говорили, що він користується моїми знаннями, але я не вірила. Кохання переповнювало мене, тому я не могла в це вірити. Як можна не допомагати коханому в навчанні?
Оскільки на третьому курсі я завагітніла, ми одружилися без гучного гуляння, бо грошей у бідних студентів було мало. Хоча батьки коханого були заможні, але вони не захотіли нам допомагати. Навчання мені довелося перервати.
Хоча квадратні метри моїх батьків були невеликими, вони пустили нас у свою квартиру. Ми жили в одній кімнаті, вони в іншій. Я народила двійню, тому до навчання так швидко не могла повернутися. Валентин з моєю підтримкою отримав диплом, і батько влаштував його на престижну роботу. Він тепер заробляв непогані гроші, тому вже через рік ми взяли іпотеку і переїхали у власне житло.
Оскільки до навчання Валентин не дуже брався, то на роботі в нього теж виникали труднощі. Коли мої хлопчики засинали, я допомагала, а точніше самостійно розробляла проєкти, робила презентації. Так на моїх розробках чоловік мав чудовий дохід.
Тепер ми могли собі дозволити відпочинок за кордоном раз на рік. В цей час за дітьми дивилися мої батьки. Всі заздрили нашому щастю. Оскільки чоловік заробляв непогано, я могла довше побути в декреті. Коли хлопчикам виповнилося по три роки, я все ж таки вирішила закінчити навчання заочно, щоб мати диплом. Я навіть не думала, що він мені може ще знадобитися.
Після п’яти щасливих років життя з мене в одну мить зняли рожеві окуляри. Валентин одного вечора прийшов, зібрав свої речі та сказав, що втомився від мене. Документи на розлучення обіцяв вислати пізніше. Я була в розпачі. Хоча квартиру він обіцяв залишити мені з дітьми, я не уявляла, як буду жити без коханого. На суді я не суперечила розлученню, тому нас розлучили швидко.
Спільні знайомі розповідали, що він багато пиячив та захопився азартними іграми. Спочатку чоловік хоч якось допомагав фінансами, а потім взагалі зник. Через півроку до квартири прийшли колектори та забрали її за борги, адже право власності на неї так і залишилося за чоловіком.
Я з двома першокласниками повернулася до батьків. Вони дуже люблять онуків, тому з радістю прийняли нас. Я намагалася влаштуватися на роботу, але без досвіду на велику зарплату я не могла розраховувати. Щодня ходила на співбесіди, але безрезультатно. Або пропонували копійки, або відразу відмовляли через брак досвіду.
Одного дня, коли я вже зневірилася, на моєму телефоні висвітився незнайомий номер телефону. Коли я взяла трубку, то була приголомшена.
До мене телефонував начальник мого колишнього чоловіка. Як виявилося, Валентина звільнили, оскільки його розробки перестали приносити прибутки. Він випадково від колег дізнався, що весь час всі ті проєкти розробляла я сама. Тому він дуже хотів зі мною зустрітися та обговорити мою зарплатню.
Я дуже швидко увійшла в курс справи, оскільки й так все знала про цю роботу. Життя налагоджувалося. За рік я допомогла зробити батькам ремонт у квартирі. Тепер ми ні в чому не потребували.
Одного дня після роботи мій керівник запросив мене до ресторану, щоб відсвяткувати завершення чергового успішного проєкту. Виявляється, він теж розлучений, дітей від першого шлюбу у нього немає. Він з першого дня знайомства придивляється до мене і дуже б хотів зі мною зустрічатися частіше.
Спочатку я відмовила чоловікові, оскільки біль від попередніх стосунків ще не пройшов. Чоловік з розумінням віднісся до мого рішення, але все ж таки ні з ким більше не зустрічався. Він став частіше організовував корпоративні відпочинки. Найчастіше це були пікніки за містом. Таким чином він хотів якнайчастіше проводити зі мною дозвілля.
Коли після чергового пікніка Микола запропонував підвезти мене додому, я здалася, адже він так турботливо ставився до мене. Тепер ми відпочивали разом не тільки в компанії колег, але і наодинці. У нас було багато спільних інтересів, тому завжди була цікава тема для розмови.
Через півроку ми одружилися. Микола забрав мене з дітьми жити у свій розкішний будинок. Мої батьки не захотіли жити з нами, бо вважають, що молодь повинна жити окремо. З Миколою я дізналася, що таке справжнє жіноче щастя. Випробування в житті потрібні для того, щоб цінувати те, що маєш. Інколи негаразди – це початок нового щасливого життя. Тому ніколи не слід втрачати віру в краще майбутнє.
