Колись я називав своїх батьків жeбpakaмu. Пройшов час, а я й досі шк0дую про свої слова

У своєму житті я дуже багато разів просив пробачення у своїх батьків. Я був дуже Baжкою дитиною, особливо в підлітковому віці. Саме тоді, коли мені хотілося найбільше свободи та драйву, батьки змушували мене вчитися та думати про своє майбутнє (за що зараз я їм безмежно вдячний). Я навіть не порахую скільки ко0нфліктів та сварок в мене з ними тоді виникало. Я дякую їм за терпіння та витримку, яку вони проявили відносно моїх вuтівок та, не дивлячись на образи, продовжували піклуватися про мене.

Скільки разів я не приходив ночувати додому, не брав від них слухавку, скільки їм доводилося червоніти перед вчителями за те, що я прогулював навчання та погано поводив себе у школі. Але найгірше, що я зробив, я вважаю, це те, що я назвав своїх батьків жебраками.

Після закінчення школи, коли повстало питання про вступ до університету, я вирішив, що буду навчатися в нашому обласному центрі. Я мав багато старших від мене друзів, які вже там навчалися. До того ж туди їхала й моя дівчина, з якою я тоді зустрічався. Я навіть не пам’ятаю хто з друзів підмовив в мене на те, що б я мешкав не в гуртожитку, а на найманій квартирі. Але тоді я вирішив піти ще далі, й мені на думку спало, що батьки могли б й купити мені однокімнатну квартиру.

Наша сім’я не була заможною, але й не бідувала. Я завжди мав все що хотів: новий телефон, комп’ютер, модні речі. Досі не знаю, чому мені спало на думку що батьки зможуть дозволити купити мені квартиру. Але я прямо про це заявив мамі й татові, а коли вони почали мені пояснювати, що грошей не вистачає, я сильно розізлився й обізвав їх жебраками.

В той же момент я зрозумів, що зробив величезну помилку. Я побачив реакцію на маминому обличчі й нічого більше не зміг сказати. В неї просто потекли сльози по щоках. Вона сіла й закрила обличчя руками та почала ридати. Батько одразу почав її заспокоювати, я просто вибіг на вулицю й повернувся лише пізно вночі, коли всі вже спали. На ранок батьки удали, що ніби нічого й не відбулося, але з того моменту мені було дуже соромно за свої слова. Навіть зараз інколи я згадую те, що зробив настільки боляче моїй мамі.

Вчора після випускного я підійшов до неї та попросив пробачення. Вона знову заплакала, але цього разу в її очах я бачив щастя.

Оцініть статтю
ZigZag
Колись я називав своїх батьків жeбpakaмu. Пройшов час, а я й досі шк0дую про свої слова