ЖИТТЯЦІКАВО

Я втомилася від свого чоловіка. Дуже втомилася. Він власної голови не має.

Я звикла, що в сім’ї завжди головний чоловік. Яке рішення він прийме – так і буде. Так було у нас, коли я була маленька. Тато був головою і приймав рішення, а мама наче шия – направляла тата у правильному напрямку.

Створивши власну родину я думала, що й у нас з чоловіком так буде. Але – ні!

Мій чоловік не має ні власної голови, ні власної думки. Іноді я ловлю себе на думці, що краще б він був уже маминим синочком, ні так як у нас є.

Реклама

Щодо кожного питання, абсолютно кожнісінького мій чоловік телефонує радитися до свого друга. До друга! Він не запитує ні мене, ні своїх батьків, а запитує зовсім чужу нам людину.

Я розумію, що якби Артур був ще старшим, досвідченішим чи мав хоча б власну сім’ю. А він ще той гуляка і холостяк. То тільки-но уявіть що він може нарадити.

Останньою краплею стало те, як ми обирали з чоловіком куди поїдемо у відпустку два роки тому.

Артур з роду не був на морі, та й взагалі за межі країни не виїжав ніколи. А тут вирішив за нас, що ми полетимо в Хорватію. Мабуть вирішив мені так насолити за те, що я його недолюблюю і проти нього завжди.

Тут і розумним сильно не потрібно бути, щоб загуглити і побачити, що море в Хорватії дуже холодне.

Після розмови чоловіка з Артуром я не витримала і вирвала слухавку. Моє питання до нього було таким:

– Артур, може ти нам допоможеш вирішити питання з тим, коли дитину народити? Чи може й сам, замість мого Владіка її зробиш?!

У чоловіка очі на лоба вилізли. Такого від мене він точно не очікував. По правді кажучи, я й сама від себе такого не очікувала. Просто накипіло мені і я не могла вже втриматися.

Коли я розповіла це свекрусі – вона мене підтримала. Сказала, що не таким виховувала свого сина і проведе з ним профілактичну бесіду. Адже справді так, сьогодні він з Артуром радиться куди поїхати відпочивати, а завтра я й не встигну оговтатися, як він буде з нами жити разом і спати в нашому ліжку між нами.

І моя така витівка, і серйозна розмова свекрухи вплинули на Владіка. Та й мене зовсім не влаштовувало жити чужою головою, маючи при тому свою. Я не збиралася таке терпіти. Та й вже просто не мала сил закривати на це очі. Не розумію, невже мій чоловік був настільки дурний і сліпий. Дякувати Богу, зараз все менш-більш владналося і його дзвінки за порадами майже припинилися.

 

Реклама

Також цiкаво:

Close