– Чому ти знову тут? – запитала я, коли вперше його побачила після п’яти років, як він зник з мого життя. Тоді він відповів мені: «Будь ласка, послухай мене і не проганяй!».
Ми з чоловіком розлучилися на досить поганій ноті, бо він вирішив відсудити у нас з сином все й залишити нас босими. Не знаю, яким дивом, але у нього це вийшло. Після цього всього син відправився на навчання в інше місто, і я залишилися сама.
Я була здивована, коли його тоді побачила. У завжди впевненому погляді я вперше побачила порожнечу й провину. Це був не той чоловік, який від мене йшов. А коли я помітила красиву маленьку дівчинку, то вирішила, що варто їх таки вислухати.
Я дала дівчинці розмальованки, які ще від сина залишилися, а для колишнього чоловіка заварила чай і присіла поруч, даючи зрозуміти, що готова його вислухати.
Він мені розповів, що після нашого розлучення одружився ще раз. Через дуже короткий термін з’явилась донька. Після її народження дружина дуже змінилась, і в неї з’явилася наркотична та алкогольна залежність. Не минуло й двох років, як вона передозувалась й померла. У нього не залишилось нікого окрім мене, тому він вирішив, що може попросити допомоги у мене.
Єдине, що я бачила у своїх очах — це той момент нашого розлучення, де він хитрим поглядом дивиться на мене, усвідомивши, що залишив мене ні з чим. Мені б дуже хотілось його просто вигнати, але я не могла цього зробити, бо у нього була маленька донька, яка не була винною, у тому що робив її батько колись.
Я вирішила, що допоможу йому, але якщо він обіцяє дотримуватися конкретних правил:
1. Він знаходиться у моєму домі, тому дослухається до мене.
2. Якщо мені щось не сподобається, я можу закінчити цей благодійний фонд.
3. Він мириться з сином й вибачається за все, що тоді зробив та сказав.
Чоловік погодився і почав робити навіть більше. Перш за все, він вирішив поремонтувати все, що зламалось за цей час, ходив за продуктами, грався з дівчинкою. Я ніби заново знайомилась з колишнім чоловіком. Я нарешті побачила у ньому того батька, яким завжди хотіла, щоб він був для нашого сина.
Дівчинці незабаром мало виповнитися три роки й, на щастя, вона швидко прийняла мене й полюбила.
Незабаром я і сама полюбила цю дівчинку й не уявляла свого життя без неї.
Зараз ми так живемо уже цілий рік, і це було найкраще рішення у моєму житті. Син повернувся з батьком, який, до речі, дуже змінився у кращу сторону, і я тепер щиро захоплююсь ним. А з його донькою ми побудували справжні материнські стосунки! Я вперше почала відчувати себе щасливою від моменту, як син переїхав в інше місто.
