Кожного року всі рідні мого чоловіка приходили до нас на Новий рік, купували та готували все на 12 людей ми з чоловіком, у цьому році я вирішила, що все має бути інакше!

У нас з чоловіком велика квартира, уже відносно дорослі діти (донька навчається в університеті, а син закінчує школу), тож останніх три роки так повелося, що вся рідня чоловіка приходить до нас святкувати Новий рік. І це свято перетворилося для мене на справжні тортури: встати о 06:00, наготувати всього, розмістити гостей спати, прибрати, нагодувати всіх зранку, і так кожного року.

З чоловіком ми познайомилися в університеті. Я була дівчинкою з села, тому його батьки довго були проти одруження. Та після навчання я влаштувалася на престижну роботу, стала багато заробляти. Потім мої батьки подарували мені велику квартиру в місті, і батьки Романа нас відразу благословили на шлюб, адже нарешті повірили, що мені не потрібна прописка в місті.

Живемо ми й зараз душа в душу – і після 25 років разом. У нас двоє прекрасних дітей – донька Анна та син Данило. Зараз старша все рідше приїжджає до нас на свята, відколи стала навчатися в університеті в столиці та знайшла там собі роботу. Син вже в цьому році закінчує школу.

Уже три роки поспіль – майже традиція – свекор та свекруха, сестра чоловіка з сім’єю та брат чоловіка з його дівчиною приходять на Новий рік до нас. Усього за стіл сідає аж 12 людей! При цьому готую на всіх відразу кожного разу я.

Мій ранок 31 грудня починається о 06:00, я швиденько снідаю, п’ю каву, і починаються тортури, адже приготувати пюре, декілька салатів, закуски, м’ясо, нарізки на всіх дуже складно. Коли всі сідають за стіл я вже хочу спати. Після звернення президента, зазвичай, усі сидять за столом ще годинку, а потім розходяться спати по кімнатах – і влаштувати всіх також треба мені, адже пізно додому добиратися нікому не хочеться.

І на цьому мій вечір не закінчується, адже коли всі лягають спати, ми з чоловіком прибираємо зі столу та миємо посуд. Поспавши буквально 2-3 години, я змушена знову вставати – приготувати чай, каву, накрити знову на стіл, адже треба всіх нагодувати. Коли гості йдуть, то на нас з чоловіком знову чекає прибирання та миття посуду.

І так тривало вже досить довго… Кожного року всі рідні мого чоловіка приходили до нас на Новий рік, купували та готували все на 15 людей ми з чоловіком, у цьому році я вирішила, що все має бути інакше! Чому я повинна вставати вдосвіта, чому купувати все на велику родину повинні також ми з чоловіком? Тому в цьому році я розподілила на всіх страви, попросила купити складники, приготувати та прийти до нас з уже готовими стравами.

Чоловік був налаштований скептично, сказав, що так ніхто до нас не прийде. Та я нарешті виспалася, 31 грудня поснідала, нікуди не поспішаючи. Ми з чоловіком приготували тільки м’ясо, олів’є та бутерброди й ще деякі закуски. Потім швиденько поприбирали, і я пішла нарешті нормально готуватися до святкування.

Та не встигла я зробити зачіску, як мені зателефонувала свекруха. Вона запитала, а чи не пожартувала я, коли просила принести готові страви. Я відповіла, що говорила все всерйоз. Вона мені повідомила, що нічого не готувала й не буде, і взагалі в неї мігрень, і як можна гостей змушувати щось робити, взагалі, вони не прийдуть.

Відразу після свекрухи зателефонувала сестра чоловіка. Вона питала те ж саме, а потім проголосила, що готувати вдома, щоб піти в гості вона не буде, тож вони також не прийдуть. І я навіть не засмутилася.

Брат чоловіка не телефонував, і ми вирішили, що він точно прийде. І не помилилися. Проте він з дівчиною принесли тільки торт. Вони посиділи з нами півгодини й пішли. Валя сказала, що в неї мігрень, та я підозрюю, що справжня причина – відсутність багатьох страв.

Тож цей Новий рік ми відсвяткували втрьох – я, чоловік та син. І нам сподобалося. Чоловік теж вирішив, що ми витрачали раніше на святкування багато часу та зусиль, тож тепер, якщо родичі не будуть допомагати, ми будемо святкувати втрьох.

Оцініть статтю
ZigZag
Кожного року всі рідні мого чоловіка приходили до нас на Новий рік, купували та готували все на 12 людей ми з чоловіком, у цьому році я вирішила, що все має бути інакше!