Кілька днів тому син та невістка попросили мене посидіти з дітьми в них в дома. Їхні друзі запросили їх на вечірку. Звісно ж, що я погодилася. Бавитися з онуками для мене найкраще, що може бути в житті. Та й дітям потрібно час від часу відпочивати. Син постійно на роботі. Вже не пам’ятає коли востаннє мав відпустку. Навіть у вихідний день не покидає телефона з рук. Постійно доводиться розв’язувати робочі питання.
Коли діти поїхали я залишилася хазяйнувати в їхній квартирі. Якби мені не потрібно було помити руки після того, як я готувала вечерю для онука й онучки, то я б й не побачила що лежало в них у ванній. Спочатку я вирішила, що вони купили якийсь костюм для дитячого свята. Як раз наближаються новорічні вистави у дитячому садочку й школі. Та коли я взяла той костюм, який нагадував одяг червоного капелюшка, й помітила, що там присутні прорізи на причинних місцях, то мені стало ніяково. В той момент я побачила своїх дітей з іншого боку. Невже моєму синові таке подобається?
Я не поклала той сором на місце й пішла до дітей. Але думки були про одне. Коли повернулися діти, то пропонували мені залишитися, адже вже було пізно. Та я вирішила взяти таксі й поїхати додому. Мені було ніяково дивитися на них та розмовляти з ними. Краще б я ніколи не допомагала своїй невістці та синові. А їм потрібно краще приховувати свої таємниці.