Олена Іванівна, моя сусідка, пенсіонерка, дуже добра жіночка, часто бачу її з онучкою. Діти залишають її на неї, коли самі на роботі затримуються, або хочуть відпочити, а інколи старенька й сама просить привезти їй маленьку дівчинку.
Внучка у жінки з непростим характером. Бабусі доводиться з ранку до пізньої ночі возитися з нею, щоб у всьому догодити. А вся проблема у тому, що батьки надто «залюбили доньку подарунками». У неї є абсолютно все, що вона захоче.
Одного вечора старенька з онучкою Алісою вийшли гуляти на дитячий майданчик. В той самий час там була і я з сином. Поки він бігав, грався, я читала книгу, але відволікла мене розмова двох, що тільки прибули до нас.
⁃ Крихітко, чому ти не хоч гратися з іншими дітьми?
⁃ Не хочу я, бо ти погана! Ти у всьому винна!
⁃ У чому?
⁃ Ти мені ляльки не купила, яку я хотіла!
⁃ Так, сонечко, ми ж тобі тільки минулого тижня гарну ляльку купили з одягом новим, який ти хотіла…
⁃ Та це ж давно було! Я вже нею награлась, хочу нову ляльку!
⁃ Але ж у мене не має грошей, щоб постійно тобі купувати щось нове, ти повинна це розуміти й дякувати…
⁃ Ось, візьми мій конструктор! – промовив мій син, перебиваючи стареньку й простягаючи дівчинці свої старі іграшки.
⁃ Сонце, навіщо ти так з бабусею говориш? Вона ж старається для тебе і любить тебе! – втрутилась я у неприємну розмову.
⁃ Краще хай мені ляльку купить! Бабусина турбота та любов з її пенсією мені непотрібна.
Коли дівчинка відбігла до інших дітей, Ольга Іванівна присіла поруч зі мною: «От і скажи мені, що з нею робити? Прошу ж доньку, щоб не балували її так сильно. У неї вже не кімната, а цілий склад іграшок, а її постійно щось нове треба!»
Спочатку я думала поговорити з батьками дівчинки, але якщо вони самі нічого не помічають, то і мої мова лише розлютять їх. А після побаченого «концерту» мій син ще довго говорив, що ця дівчинка нічого не розуміє, якщо так ставиться до бабусі.
Що ви думаєте про таке виховання?
