Лікар одразу почав говорити по суті. Сказав, що під час операції у моєї донечки зупинилося серце. Після цих слів я більше нічого не пам’ятаю, адже просто втратила свідомість.

Нашій дочці потрібна була операція. У неї були певні проблеми із серцем. Оскільки, чоловік працював неофіційно, він не зміг сидіти в лікарні з донечкою. Довелося мені взяти лікарняне на декілька днів. Адже весь цей час я повинна навіть не відходити від дочки

Ми приїхали в лікарню. Нас гарно та ввічливо прийняли. Медсестра про все розповіла, поселила нас в палату. Я з донечкою розмовляла на різні теми, тільки щоб вона не хвилювалася. Ми планували, як після операції поїдемо в зоопарк. Це була маленька мрія моєї Марійки.
Через годину прийшла медсестра та забрала на підготовку до операційного втручання. Потім прийшла та забрала двох інших діток, які були у палаті.

Потім я не зрозуміла, що відбувається. Адже весь персонал лікарів дуже почав бігати на коридорі. Пацієнтам сказали бути в палатах і не виходити поки не дозволять.

Через дві години повернули тих діток, яких брали. А моєї Марійки досі немає. Потім заходить медсестра та повідомляє, щоб я зайшла до головного лікаря у кабінет.

Моє серце почало битися сильніше. Я зрозуміла, чому лікарі почали бити на сполох. Мабуть, з донечкою щось сталося. Як же лячно було заходити у той кабінет, ноги не хотіли навіть йти.

Коли я прийшла, мене попросили сісти. Лікар одразу почав говорити по суті. Сказав, що під час операції у моєї донечки зупинилося серце. Після цих слів я більше нічого не пам’ятаю, адже просто втратила свідомість. Коли отямилася, наді мною було багато лікарів, всі вони мене заспокоювали.

Згодом, лікар продовжив розмову:

– Заспокойтеся, з Вашою донечкою зараз вже все гаразд. Нам вдалося врятувати ситуацію. Операція пройшла успішно!

Я одразу побігла в реанімацію до Марійки. Вона лежала така беззахисна.

Замість того щоб побути у лікарні два тижні, натомість були майже два місяці.
Я ні на секунду не відходила від дочки. У серці поселився жахливий страх, з яким було важко впоратися. Але я розумію, що маю не показувати свою слабкість біля Марійки, щоб її не засмучувати.

Донечка з кожним днем йшла на покращення. Після даної операції у нас не було жодних ускладнень. Вона змогла жити звичайним життям, як і всі.

Зараз Марічці вже двадцять п’ять років. Вона вже має чоловіка і дітей, а я досі боюся її втратити.

Приділяйте якомога більше часу своїм рідним, бо ніхто не знає чим може закінчитися завтрашній день.