“Купи собаку і матимеш щастя!”

Прийшовши зранку на роботу, я помітив, що начальник нервується, ходить по кабінету і вже встиг посваритися зі своєю секретаркою Мариною. Я тихо сидів у себе за робочим місцем і намагався не привертати увагу, але буквально за декілька хвилин він підійшов до мене зі словами:

– Сергій Олександрович, Вас звільнено. Наша фірма більше не потребує ваших послуг. Розрахунок можна отримати в бухгалтерії за тиждень. Мені жаль, що так сталося.

Я здивувався: чому мене звільнили? Працював я старанно, всі поставлені завдання виконував вчасно, ну майже. Але начальник говорив про це старанно відводячи очі, бо в них не було ні каплі жалості. Мені й самому стало некомфортно від цієї ситуації, тому я вирішив піти гордо, без зайвих запитань.

Зі всіма своїми уже колишніми колегами я попрощався і вийшов з приміщення. На вулиці був травень, всі дерева були в красивому білому цвіті, щебетали пташки, а в моєму житті все пішло шкереберть. Чую хтось викрикує до мене:

– Бачу, ти дуже сумний. Можливо тобі потрібен друг? Купи собаченя? Або допоможи грошима? – з веселим виразом на обличчі, говорив до мене чоловік, одягнутий у форму працівника ЖЕКу.

– На тобі гроші, але щеня забирати не буду.

Я розвернувся і пішов. Трішки пройшовши, я почув, що позаду мене щось скавулить, то те мале собача за мною слідом біжить.

– Я мало їм, — почулося мені — Мисочку корму, більше не потрібно!

Я почав шукати звідки іде голос. Але варіантів не було. Це говорив собака, який ішов слідом за мною.

– Моя мама була породиста, — з гордістю сказало собаченя. — Звати мене Барсік, якщо хочеш можеш мене по іншому називати. Я стану твоїм другом, не зважаючи на те, як ти мене зватимеш.

Я сів на лавочку в парку. Цікаво з чого починається шизофренія?

– Можна я дам тобі декілька порад? – запитав Барсік, вискочивши лапками мені на коліна. – Візьмемо їжі та підемо додому? Ти ж маєш будинок чи квартиру?

– У мене квартира, але я її орендую. Не знаю, як відреагує хазяйка квартири на твою появу, — відповів я.

– В мене хороша карма, зі мною у твоє житло прийде щастя. Бо в тебе, я бачу, вона так собі.

– Якщо ти такий розумний, чому ж тебе продавали?

– У мене була хороша хазяйка, любила мене. Годувала м’ясом. Але була вже старенька і діти забрали її до себе, доглядати до старості, а мене викинули біля найближчого смітника.

– Не спрацювала твоя карма, якщо вигнали тебе.

Зайшовши у квартиру Барсік відразу все обнюхав.

– Квартиру прийдеться змінити. Місце тут нехороше. Ти б хоч якого фікуса завів, а то одного кактуса маєш, і той вже скоро зсохнеться.

– Барсік, ти забув, що я безробітний?

– Роботу ми знайдемо. За це не хвилюйся, головне місце краще знайти, тут нам не буде життя

Собака шмигнув до ноутбука.

– Сірожка, що ти вмієш?

– Продавати вмію, вести переговори. Все потроху.

– Не багато ти вмієш, шкода, буде важко!

Собака, сидів на сайтах з роботою в пошуках та бурмотів:

– Різнороб… ні, не підійде. Охоронець… водій, ні. Так, повний соцпакет, хороший колектив… брехня. Гортаємо далі!

Я сидів, кипів від злості.

– Барсік, що ти шукаєш?

– Хорошу роботу. Ось і знайшов! Казав же!

Я підійшов та прочитав: “Потрібен досвідчений менеджер, всі умови при співбесіді”

– Це все? Ну не знаю. – задумався я.

– Ти мені винен цілу миску хорошого корму. З першої зарплати купиш мені гамак, щоб я мав де спати та давати правильні поради щодо твоєї карми.

Наступного тижня я почав працювати менеджером в перспективній фірмі з порівняно великою заробітною платою. Щодо колективу, то він був найкращий. Особливо сусідка по кабінету Олена, до якої в мене з першого дня з’явилися почуття.

Щодо Барсіка, то мав він корм та гамак. Працював над тим, як можна ставити ставки, щоб вигравати кошти. Виявляється, що з домашніми тваринами теж може щастити!

Скоро ми будемо багаті.