Я виховував 3 дітей бeз дружини – її не cтaлo при третіх пoлогах. Ми вже 4 роки жили вчотирьох – я та троє дітей. І саме діти винайшли «формулу» щасливого батька!

Вони хотіли отримати собаку. Я відповів: «Так, я згоден!»

А що ще я мав сказати? Скільки вже нам років…

Чи буде в мене ще час, щоб дозволити дітям собаку? Коли ще я це зможу зробити? Коли їм буде по 20 років, й вони не запитуватимуть мене, як їм жити. Найчастіше вони мене питатимуть тільки, чи є щось, щоб поїсти чи де я знову поставив їхній синхрофазотрон. На цьому й закінчуватимуться запитання, які я вирішуватиму для них.

А зараз, коли я їх виховую сам, важко у чомусь їм відмовляти. Їхня мати померла, коли народжувала нашу третю дитинку – зараз це 4-річна Марина з великими карими очима, як у її мами. З недавнього часу ми з ними живемо п’ятеро – я, троє дітей та кіт Сіма. А тепер старший 9-річний Діма з 7-річною Катею залучились підтримкою 4-річної Марини та поставили мені ультиматум. Я маю можливість вибрати між хом’яком, папугою, кошеням, собакою чи рибками. Вони це все написали на листку й додали, що я можу підкреслити те, що вибираю.

Я та кіт неабияк здивувались. Тварина не розуміла, для чого нам ще хтось, це ж обурливо. Натомість я ніяк не міг зрозуміти, нащо розводити в хаті звіринець, коли наша прибиральниця тітка Маша й так ледь кінці з кінцями зводить у цьому будинку. Я намагався їх відмовити – навіщо нам звіринець в хаті, коли нас й так багато тут живе. Але на дітей це не діяло. Тоді я почав шукати варіанти – папуга, звісно красивий птах, але балакучий. А у нас всі люблять поговорити, тож не варто заводити ще когось такого. А ще папуга любить політати – перспектива спаскудженої хати теж не дуже тішить. І якщо ця тварина почне в моїй квартирі справляти свої потреби мені на голову чи на випрасувану сорочку, то я буду не дуже щасливий.

Врешті, певне кіт й хотів би папугу, але не я. Думаю, котові й рибки б сподобались. Але мені теж не дуже. А от хом’як взагалі підходить. От тільки кіт проти собаки. А от діти впевнені, щоб їм конче необхідні всі ці тварини… Вгадайте для чого? Для щасливого дитинства. Ну звісно, рибки їм ще потрібні для душі. Тут мені важко стримати сміх. Як це прекрасно.

Написав їм, чи подумали вони про мене, як про батька? Чи вирішили, що мені потрібно для того, щоб бути щасливим батьком? Вони не відповіли спочатку. Сказали, що їм потрібно подумати. Пішли в ігрову на «нараду». Звідти вийшли та повідомили мені список того, що мені потрібно для того, щоб почуватись щасливим батьком. Виявляється мені для цього потрібні щасливі діти. «І все?», – іронічно запитав я. «Ох ні, ще не все», – викрутився старший та додав, що мені ще потрібно кілька попрасованих сорочок, щоб вдягати їх на роботу. Ось так діти розуміють реальність. Запишіть «формулу» – два коти, собака, папуга, рибки, хом’як щасливі діти й кілька попрасованих сорочок. Ось тоді я буду щасливий батьком. Звісно, частина з цього правда. Проте всі ці тварини… Боже, як же я люблю своїх дітей. Але до списку ще варто додати заспокійливе… Кілька доз. Ні – краще більше.